Я - бібліотекар

План проведення Всеукраїнського тижня дитячої та юнацької книги у 

Завадській школі під гаслом:

«Під українським небокраєм книгу люблять і читають»

20.03 - 24.03. 2017 року

День перший. «Інформаційний»

1) Урочиста лінійка присвячена відкриттю тижня дитячої та юнацької книги.

2) Виставка – запрошення «Добрий день, книжковий тиждень» (1- 9 клас)

3) Інформаційно-пізнавальне довкілля «Історія виникнення книги» (презентація)

День другий. «Інтелектуальний»

1) Літературний круїз «Кожна книга – це країна»

2) Інтелект шоу «Розумники і кмітливчики» (5-6 кл.)

3) Виховний захід «Посвята першокласників в читачі» (1 кл.)

День третій. «Пошуковий»

1) Година цікавих повідомлень «Світ українських народних казок» (1 – 4 кл.)

2) Акція «Подаруй книгу бібліотеці» (5-9 кл. )

День четвертий. «Казковий»

1) Екскурсія до шкільної бібліотеки учнів 1 класу «Мандрівка книжковою країною».

2) Виставка літератури «Т.Г.Шевченко великий син, великого народу».

3) Інсценізація казки: «Лисичка і журавель»

День п’ятий. «Святковий»

1) Виставка малюнків «Мій улюблений казковий герой» (1- 7 кл.)

2)  Підсумки роботи «Книжкової лікарні».

3) Анкетування «Визначення читацьких інтересів учнів» (5-7 кл.)

4) Підбиття підсумків тижня книги.

Інсценівка за казкою «Лисиця та Журавель»

Куточок лісу. Обабіч — хатинки Лисички та Журавля (вигляд із середини).

Ведуча.

Двоє стрілись на галяві

Та й заприятелювали.

(З одного боку виходить Журавель, з іншого — Лисичка, беруться за руки та вклоняються).

Лисичка.

Я Лисичка, я сестричка,

Сумно одній жити.

Прошу тебе, Журавлику:

Будьмо вдвох дружити!

Журавель.

Добре, люба, добре, мила,

Будемо дружити,

Сумно і мені одному

В лісі тут ходити.

Ведуча.

Лисичка ж хитрою була

І щось не втнути не могла.

Лисичка.

Здалось мені — Журавлика

Неважко обдурити.

Ану ж, його я спробую

До себе запросити.

Ведуча.

От вона побігла,

В хаті все прибрала,

Каші наварила,

Двір позамітала.

Лисичка (прибирає, наспівуючи).

В хаті гарно приберу,

Двір чистенько підмету.

Тра-ля-ля, тра-ля-ля,

Обдурю я Журавля!

Ведуча.

Та й побігла закликати

Гостя-Журавля до хати.

Лисичка.

Мій лебедику хороший,

На гостини тебе прошу!

Журавель.

Дякую тобі, Лисичко,

Та й за щиру доброту!

Ти чекай мене — я швидко

Зодягнуся і прийду.

Ведуча.

На запросини до Лиски

Журавель примандрував.

Господиня у тарілку

Каші гостю налила.

Лисичка.

Ось, мій любий, пригощайся,

Їж та сили набирайся.

Ведуча.

Журавель-бідак по денці

Носом тільки стукає,

Не вдалось ковтнути каші,

Лиш ногами тупає.

А хитрунка із тарілки

Кашу всю злизала,

Рота втерла й Журавлеві

Лагідно сказала.

Лисичка.

Я тебе почастувала

Щиро та смачненько.

Вибачай — це все, що мала,

Чим я багатенька.

Журавель.

Дякую тобі, Лисичко,

За смачнесенький обід.

Завтра ти приходь до мене —

Пообідаєм як слід.

(Журавель іде до себе, готує їжу й кладе її до глечика).

Ведуча.

У Лисички після слів цих

Слинка з рота потекла.

Одягла вона свитину

Й заспівала.

Лисичка.

Тра-ля-ля! Пообідаю я завтра

Ох і смачно в Журавля!

(Бере в руки кошика).

Може, щось мені у кошик

Мій Журавлик покладе?

Ведуча.

Ось, прибравшись чепурненько,

На гостини Лиска йде.

Журавель у глек вузенький

Дрібно м’яса  накришив,

Ще й додав картоплі, моркви

І Лисичку запросив.

Журавель.

Лисонько, сідай до столу.

Зготував і я обід.

Ти частуйся, не лінуйся —

Пообідаєм як слід.

Ведуча.

Журавель наш довгим носом

З глека їсть собі та їсть,

А Лисичку кругом столу

Водять голод та ще й злість.

Лисичка.

Ой хоч як я зазирала

У вузеньке горлечко,

Хоч як лапку засувала —

З’їла лише облизня.

(Лисиця та Журавель розходяться).

Ведуча.

Ні «спасибі» не сказавши,

Ані «до побачення»,

Геть Лисичка подалася —

Вже її й не бачили.

Так урвалася ця дружба,

А чому — скажу я вам:

Як із іншим поведешся,

Матимеш таке ти й сам.

     

9 березня, минає 203 роки з дня народження видатного українця, поета, художника, прозаїка і драматурга Тараса Григоровича Шевченка.

Щовесни, коли стануть сніги,

І на рясті просяє веселка

Повні сил і живої снаги

Ми вшануєм пам’ять Шевченка.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти як свій

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

    В шкільній бібліотеці була виставка книг Т.Г. Шевченка «Великий син великого народу»

     Учні 7 класу підготували виступ "Не одцурайтесь своєї мови ….." .

     В рамках Тижня вшанування Тараса Шевченка у нашій школі є хороша традиція - дарувати першокласникам маленькі Кобзарики. Цього року до цієї акції долучилися учениці 5, 6, 7 класу Легета Василина, Григашій Алла, Голянич Євгенія які проілюстрували книжечку своїми малюнками. Автором ідеї була я.

"Великий Кобзар"

І частина

На сцені – рушник і вислів “Не одцурайтесь своєї мови…”.

На столі рушник, портрет Шевченка, квіти, свічка.

Ведучий 1: Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.

Запалює свічку.

Ведучий 2:  Хай палає свічка.

                         Хай палає,

                         Поєднає нас вона в цей час.

                         Друзів голоси нехай лунають,

                         Слово й музика нехай єднають нас.

Учень 1:     Мова українська – то Шевченка слово,

                        Лесі     Українки і Марка Вовчка.

Учень 2:     Мова українська – то дарунок Бога,

                        Це барвисте слово генія Франка.

Учень 1:     Мова українська – це і степ широкий,

                        Це сади вишневі, і гаї, й ліси.

Учень 2:     Мова українська – океан глибокий

                        Мудрості народу – вічної краси.

Учень 1:     Мова українська – берегиня наша,

                        Пісня материнська, голос немовлят.

Учень 2:     Мова українська – це достатку чаша

                        І найбільше свято із відомих свят.

Ведучий 1: Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.

Ведучий 2: Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко.

То була дивовижна зоря.

На убогу і світом забуту,

Щоб її до життя повернути,

Бог послав Кобзаря.

Ведучий 1: Дякуємо Богу святому, що живемо не в такий вік, коли за слово правди людей на хрестах розпинали або на кострах палили. Не в катакомбах, не в вертепах зібралися ми славити великого чоловіка за його науку праведну: зібрались ми серед білого дня і всією громадою складаємо йому щиру дяку за його животворне слово.

Учень 1:     Щовесни, коли тануть сніги

                        І на рясті засяє веселка,

                        Повні сил і живої снаги

                        Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Учень 2:     Ти, Тарасе, сьогодні

                        Нас зібрав докупи.

                        І зійшлися у цій залі

                        Шевченка онуки.

Пісня “Одна калина”.      

Сумно, сумно аж за край Не дивись на мене, грай музико грай Зимно, зимно на душі Забирай що хочеш, тільки залиши Пр. Одну калину за вікном, одну родину за столом Одну стежину щоб додому йшла сама Одну любов, на все життя, одну журбу до забуття І Україну бо в нас іншої нема. 2 Сумно, сумно аж за край Так чого ж ти плачеш, грай музико грай Крапля горя не зальє, Наливай козаче, бо у нас ще є. програш 3 Сумно так і не зас Краще буду думать про свою весну Тай піду за небокрай Вперше як в останнє, грай музико грай. Пр.-3р

Учень 3:     Хліб і сіль тобі, Тарасе,

                        Сьогодні підносимо…

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

                        Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Учень 4:    Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

                        Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

                        У розкриллі земних і заобрійних трас

                        Височієш над світом, великий Тарас.

Учень 5:     Твій голос – повнить пшеничний колос,

                        Бо те, за що ми жили й боролись,

                        Твій сон щасливий, зоря твоя,

                        Велика, вольна, нова сім’я…

 Ведучий 1: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

Ведучий 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти:

                             На екрані презентація

                                (звучить мелодія фортепіано )

Учень 6:     …Не одцурайтесь своєї мови

                        Ні в тихі дні, ні в дні громові,

                        Ні в дні підступно мовчазні,

                        Коли стоїш на крутизні

                        Один, чолом сягнувши птаха,

                        Й холодний вітер попід пахви

                        Бере і забиває дих,

                                   Щоб ти скорився і притих.

                                   Не одцурайсь, мій сину,

                                   Мови. У тебе іншої нема.

                                   Ти плоть і дух – одне-єдине

                                   Зі словом батьківським – Людина,

                                   Без нього – просто плоть німа.

                                   Без мови в світі нас – нема!

Учень 7:    Схаменіться,…

                        Подивіться на рай тихий,

                        На свою країну,

                        Полюбіте  щирим серцем

                        Велику руїну,

                        Розкуйтеся, братайтеся!

                        У чужому краю

                        Не шукайте, не питайте

                        Того, що немає

                        І на небі, а не тілько

                        На чужому полі.

                        В своїй хаті своя й правда,

                        І сила, і воля.

Учень 8:        Учітесь, читайте,

                        І чужому научайтесь,

                        Й свого не цурайтесь,

                        Бо хто матір забуває,

                        Того Бог карає,

                        Того діти цураються,

                        В хату не пускають.

                        Чужі люди проганяють,

                         І немає злому

                         На всій землі безконечній

                         Веселого дому.

Учень 9:        Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

Учень 10:      І мене в сім’ї великій,

                        В сім’ї вольній, новій,

                        Не забудьте пам’янути

                        Незлим тихим словом.

Продовження презентації

Учень:

В похилій хаті, край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка мати, вбита горем.

 Заходить жінка, одягнена в сільський одяг, підходить до запаленої свічки, що стоїть біля портрета Т.Г.Шевченка. До неї підходить хлопчик. 

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах  держиться? 

Мати: Так, мій синочку, правда. 

Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову». 

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі? 

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив? 

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусечку, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно? 

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно. 

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше. 

Мати: Старайся, мій хлопчику (гладить його по голові). 

Як гірко, як нестерпно жаль, 

Що долі нам нема з тобою! 

Ми вбогі, змучені раби, 

Не маєм радісної днини, 

Нам вік доводиться робить, 

Не розгинаючи і спини. 

Інсценізація уривка з повісті «Дитинство Шевченка» 

Мати виходить, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями. 

Ведуча:Хлопчик ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що прозвали в сім`ї «малим приблудою». 

Ведучий:  Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати. Наслухавшись розповідей про те, що залізні стопи підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов шукати. Але зустрілися добрі люди і повернули малого додому.

Ведуча: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку». Дивна це була наука. П’яниця – дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Т.Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля. 

Тарасик:

Ти взяла мене маленького за руку 

І хлопця в школу повела 

До п’яного дяка в науку. 

«Учись, серденько, і колись 

З нас будуть люди»,- 

ти казала. 

Ведуча: Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати. 

Тарасик: Там матір доброю мою 

Ще молодою - у могилу 

Нужда та праця положила. 

Ведучий: Незадовго до смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса. 

Тарасик:

Там батько плачучи з дітьми 

(А ми малі були та голі), 

Не витерпів лихої долі, 

Умер на панщині!.. А ми 

Розлізлися межи людьми, 

мов мишенята. Я до школи- 

Носити воду школярам. 

Ведуча: Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало». 

Читання вірша «Мені тринадцятий минало». 

Ведучий: Коли Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком Енгельгардта. В той час молодий Шевченко вперше закохався в дівчину Оксану.

 Виходить Тарас і Оксана.

Оксана:Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх ти співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж? 

Тарас:Еге ж, малярем. 

Оксана:І ти розмалюєш нашу хату. 

Тарас: Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж пити хочуть! 

 Тарас сходить, Оксана читає вірш.

Оксана:

 Ми вкупочці колись росли, 

Маленькими собі любились. 

А матері на нас дивились 

Та говорили, що колись 

Одружимо їх. Не вгадали. 

Старі зарані повмирали, 

А ми малими розійшлись 

Та вже й не сходились ніколи. 

Ведуча: Незважаючи на те, що народився поет в бідній кріпацькій сім´ї і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

Ведучий.  Змалку в малої дитини прокинувся талант художника. Це було незвичайне дитяче захоплення. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, дверях, папері. Ходив від села до села в пошуках учителя. Але важке було то навчання. Дяки-вчителі примушували носити воду, рубати дрова, робити все що завгодно, але не малювати. Так сталося , що пан Енгельгард все ж таки відсилає Шевченка на навчання до Петербурга.

 Учень :

 Застав при малюванні раз

В саду його Сошенко,

Поміг, щоб вільним став Тарас,

Щоб вчитись став Шевченко.

Його пізнали малярі,

Хвалили вдале діло.

Але злякалися царі:

Він вірші пише сміло!

  Бо в віршах тих розповідав,

Як добре вільним бути,

Яка невільникам біда,

Як гнобить ворог лютий.

Які степи, який Дніпро

І українські люди.

Як переможе ще добро

І весело всім буде.

Пісня на слова Шевченка “Зоре моя вечірняя” .

Зоре моя вечірняя,  

Зійди над горою,  

Поговорим тихесенько  

В неволі з тобою. 

Розкажи, як за горою  

Сонечко сідає,  

Як у Дніпра веселочка  

Воду позичає.  

Як широка сокорина  

Віти розпустила...  

А над самою водою  

Верба похилилась;  

Аж по воді розіслала  

Зеленії віти,  

А на вітах гойдаються  

Нехрещені діти.

Ведучий 1: “Незлим тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

Учень 11:   Залишим у спадок новим поколінням

                        Свої ідеали й свої устремління,

                        Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

                        І геній Шевченка як нації крила.

Учень 12:   Залишим і те, що душею народу

                        Зовуть недаремно від роду до роду,

                        Як вищу красу і життєву основу,

                        Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

 ІІ частина

До участі в ІІ частині запрошуються сучасні творці слова, літератори, поети   рідного краю.

Ведучий 1: Сьогодні у нас в гостях присутня сучасний творець слова, людина, яка все своє життя, працюючи творчо й натхненно на запорізькій землі. Такі люди залишають у спадок новим поколінням животворне слово.

Ведучий 2: Ми раді вітати на нашому святі громадську діячку, сучасну поетесу нашого краю: Раїсу Миколаївну Пепескул.

Присутній надається слово для виступу.

Ведучий 2: Дякуємо вам, шановна Раїсо Миколаївна, за щирі слова, за чудові поезії. Дозвольте побажати вам міцного здоров’я, натхнення й творчої наснаги. Нехай у ваших душах ніколи не перестає палати вогонь любові до рідної мови, до свого народу, до України. Прийміть, будь ласка, від нас цей букет.

Дівчина в національному костюмі зі свічкою в руках читає “Молитву до мови”

Дівчина: 

            Мово! Мудра берегине! Мово наша! Звонкова кринице! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. Тож зцілювала ти втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що молилися на дароване тобою слово. Бо “споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог”.

Ведучий 1:

Шановні гості! Ми вдячні вам за те, що розділили з нами радість свята, за ваші добрі слова і теплі обличчя.

            Дай вам, Боже, дай із неба,

            Дай, чого вам більше треба, -

            Дай вам миру і спокою…

           

Зичимо вам здоров’я, щастя, добра, любові. Нехай у ваших серцях завжди живе українська мова, звучить рідна пісня.

                                         Звучить “Пісня про Україну”.

Вдалині за річкою срібний зорепад І вином порічковим всіх частує сад, Літньою долиною йду не поспіша Вишнею й калиною втішена душа. Приспів: Це край, де я родилась і живу, Де все для мене рідне — не байдуже, Де зірка з неба впала у траву, Щоб ти мене побачив милий друже. Це край моєї втіхи і сльози, Із рідним словом, з рідними піснями Тулюся до вкраїнської краси, Бо це взяла від батька і від мами. Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог Грішне разом з праведним в силуетах двох, Музика над тишею, хоч на струнах грай І душа утішена — це мій рідний край! Приспів.

План проведення Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек у Завадській ЗОШ І – ІІ ст.

03.10 - 07.10.2016 р.

1. Відкриття Всеукраїнського місячника шкільної бібліотеки. Бібліотечний огляд книжкової виставки «На хвилинку зупинись – на новинку подивись».
2. Акція «Приведи друга в бібліотеку»
3. Рейд – перевірка стану збереження шкільних підручників (протягом місяця).
4. Акція «Подаруй книгу бібліотеці» (протягом навчального року).
5. День відкритих дверей «Сімейні зустрічі в бібліотеці»

10.10 -14.10.2016 р.

1. Тиждень цікавої інформації «Прочитав сам – порадь іншим».

2. Інформаційна перерва у бібліотеці «Мандруємо світами із друзями книжками».

3. Заповнення учнями стенду дитячих думок «Для чого потрібні книги».

4. Книжкова виставка: «Герої не вмирають» (до дня захисника України)

5. Робота «Книжкової лікарні» (ремонт книг у бібліотеці).

17.10 – 21.10.2016 р.

1. Конкурс малюнків «Бібліотека майбутнього».

2. Екскурсії до бібліотеки «Рада знайомству, мій юний читачу!» (1 кл.).

3. Літературна вікторина «Казка запрошує  нас на гостини» (1-4 кл.).

4. Перегляд відеороликів про книгу та бібліотеку (3-5 кл.).

5. Екскурсія книжковим містом.

6. Свято «Вони дарують людям мудрість книг».

24.10 -28.10.2016 р.

1. Фотоконкурс учнівських домашніх бібліотек «Дім без бібліотеки – день без сонця».

2. Виставка малюнків  "В малюнках  казка знову ожива".

3. Бібліотечний урок «Перше знайомство з книгою. Етикет у бібліотеці»

4. Тест «Чи гарний я читач». Огляд літератури.

5. Весела перерва у бібліотеці «З народного напившись джерела»

6.  Підведення підсумків проведення Місячника, нагородження переможців на загальношкільній лінійці.

БІБЛІОТЕКАРЮ НА ЗАМІТКУ

ВІДКРИТТЯ ТИЖНЯ

ДИТЯЧОЇ КНИГИ 

Ведучий.

Увага! Увага

Спішіть, поспішайте!

І зали святкової не проминайте.

На вас тут чекає багато утіх.

У гості нас казочка просить усіх.

Ведуча.

Всіх, хто уміє читати й писати,

Думати любить і міркувати,

Правильну відповідь вмить відшукати,

Можем у казку з собою ми взяти.

Бібліотекар.

   Добрий день, любі діти! Бачу, що ви дуже чемні і виховані школярики. Тому ми вам приготували справжній сюрприз.

   Сьогодні незвичайний день. Ми вирушаємо до чарівної країни Книг. А потрапити туди зможе лише той, хто любить книжки і добре знає казкових героїв.

    Зізнавайтесь, хто любить книжки?

Ведуча.

Зустрічайте й привітайте,

І гостей наших впізнайте.

(Під веселу музику до актового залу заходять герої українських народних казок: Котигорошко, Лисичка – сестричка, Колобок, Баба - Яга).

Колобок.

Зачекайте, куди ви так поспішаєте?

Лисичка.

Нема часу на розмови,

Поспішаєм ми до школи

В школі цій сьогодні свято.

І дітей прийшло багато.

Котигорошко.

Вчать їх там, що треба знати,

Як поводити себе

Як не пустувать ніколи,

Чемним бути не лінитись.

На самі «12» вчитись.

Баба - Яга.

Доброго дня. Милі й хороші,

Хлопці й дівчата, рум'яні й пригожі.

Я добра й ласкава бабуся.

Відгадайте, як я звуся?

Була колись я дуже злою.

Лякали всіх діток Ягою.

Тримала чорного кота.

Ах, я тепер уже не та.

Давним – давно я вже на пенсії,

І не літаю на мітлі.

Як сумно жить самій у лісі.

Тому прийшла до вас сюди.

Лисичка.

Сорока – білобока на весь ліс оголосила, що у вас сьогодні розпочинається тиждень дитячої та юнацької книги.

Котигорошко.

Просимо вашого дозволу цей тиждень побути у вашій школі. Ми приготували для вас багато цікавого.

Колобок.

Пропонуємо діяти ось за таким планом.

(Дістає кілька конвертів. Казкові герої розносять їх по класах.)

Ведучі зачитують план проведення тижня дитячої та юнацької книги.

Ведуча.

Увага! Увага! Тиждень дитячої та юнацької книги вважається відкритим! Книжки запрошують нас у гості!

      Звучать фанфари. Під веселу музику діти виходять із актового залу.

"Ріпка"

(українська народна казка 

на сучасний лад)

Дiйовi особи:   Дiд Кирило, Баба Марфа, Онучка, Собачка Жук, Киця Мінка, Мишка-норушка.

1. Тихо. Серпень. Сонце лише

Ранок лiтнiй розбудило.

На город швиденько вийшов

Суперфермер - дiд Кирило.

2. Озирнувся, знову ходить.

- От земля так пайова!

Добpe й щедро ріднана родить:

Piпка он стоїть яка!

3. Смикнув раз за пaгін, вдруге,

Сили всі зібрав, потяг,

Та зеленую красуню

3рушити не змir нiяк.

4. Рiпка мiцно в землю сiлa,

Лист зелений розпустила,

Нiби пава на лугу,

Й не зiрвати одному.

5. Кличе бабу він з roроду:

- Марфа, чуєш? Не лежи!

Хочу вирвать рiпку сходу,

То ж скорiше поможи!

6. - Ой, старий, ще дуже рано,

Не кричи менi дарма,

Я готую всім сніданок,

То ж часу зовсiм нема.

7. Знову дiд до баби кличе:

- Бабо, кинь свої дiла!

Подивисъ у поле лише:

Рiпка виросла яка!

8. Осъ прибiгла баба швидко,

Стали разом, узяли,

Дjд - за рiпку, баба - cлiдом,

Так разом і потягли.

9. Сонце десь у високості,

Пiт вже ллеться зi старих,

Тiлъки рiпка, нiби в roстях,

У землi собi сидитъ.

10.   Кличе баба вже й онуку:

- Чуєш, люба, поспiши,

Рiпку-велетня з городу

Вирватъ швидко поможи!

11. Вийшла дiвчина й питає:

- Як же рiпку потягну?

Мaнiкюр тодi зламаю, 

3ачiску собi зiмну!

Вся ця справа - не для мене,

Дiвкa я таки мicъкa,

На roродi, може, в мене

Заболитъ ще roлова....

12. Треба справу цю завершить,

Вiдказала баба iй, -

- А як пенсiю одержу

Стану спонсором твоїм.

13. Знову стали.Дід за рiпкy,

Баба й внучка теж взяли,

Пiднатужилися швидко

Й разом троє потягли,

14. Полудень на землю хилитъ,

Добре натрудилися,

Але рiпка все сидить,

Хоч би лохилилася.

15. Сидять троє вci у полi

І вiдпочивають,

Коли внучка до собачки

Голосно ryкaє:

- Жуче, любий, бачиш:

В ropi дiд i баба, послiши,

Приroщу тебе я добре,

Рiпку вирвать поможи.

16. Знову стали на городі

Й разом дружно потягли,

Piпку дiд - за коси довгі,

Баба дiдa - за боки.

Пес не гає часу, roдi,

Взяв онучку за подiл.

17. Кличе Жук кицуню Miнy:

- Слухай, Miно, не лежи!

І старим в гарячу днину

Рiпку вирвать поможи.

18. Каже киця неохоче:

- Я до рiпки не пiдy,

Хай же той, хто iї хоче,

Той i тягне на біду.

19. - 3милуйся кицюню Мiнo,

Ти на помiч йди до нас,

Принесу тобi «Мiвiнy»

І смачнесенъкий «Bicкас».

20.  Дiд i баба напряглися,

І онучка потягла,

Жук старається, не писне,

Й киця хвостик узяла ...

Не подyжaли та й гoдi!

Як же бути? Що робить?

Piпка, наче на престолi

У землi собi сидить

21.  Вже мозолi кожний має

Та i вечiр настигає.

Ciли трiшки вiдпочить

Іподумать: Що робить?

22. Кличе киця мишкукy з нiрки:

- Ти, Норушко, не лежи,

Чуєш, плачутъ cтapi rірко?

Piпкy вирвать поможи

23.  Краще в нірцi перебyrи,

Каже мишка, -

Бо дивись, ненароком

Хтось наступить,

Oтoдi вже покрутись.,

24. - Не тікай:'Мишyню, в нiрку

Треба дiдy догодить.

А як вирвемо ми ріпку

Дiд ycix нас пригостить

25. От сiм'я велика дружно

За роботу узялась,

Стало зовсiм їм сутужно ...

Тут вже рiпка й подалась.

Бо не витримать кpacyнi

Того натиску нiяк,

Це - не просто сам дiдyля,

А сiмейний вже пjдряд.

26. Впала ріпка 'на дідусю

А дiдyся - на бабусю,

А бабуся - на онуку,

А онука, будь така,

Впала просто на Жука,

Жук, хоч як не намагався,

На бiдy i він попався:

Кицi Мiнi впав на лапку,

Киця б - на мишку,

Та мишка - у шпарку

27. І вiдpазу всі зраділи

Piпку вирвати зyмiли.

Стали дружно поживать,

Землю добре оброблять,

Щоб наступноro вже року

Урожай зiбрать нівpoкy.

Тиждень дитячої та юнацької книги

з 16.03 - 20.03 (2015 р.)

Література -- як мікстура

Бібліотерапія – це лікування людини словом, книгою. Вона займається вивченням особливостей читацького сприйняття під час хвороби і розробкою способів психологічної корекції за допомогою спеціально підібраної літератури. На сьогодні, бібліотерапія, як допоміжний засіб лікування, розвинута у багатьох країнах світу.

Початок лікування книгою вперше заклали церковні бібліотеки, в яких зберігалися видання релігійного змісту, які приносили віруючим заспокоєння і надію. В епоху Відродження книги стали більш доступними широкому колу читачів, і лікарі почали використовувати їх з лікувальною метою.

Офіційно термін „бібліотерапія” було визнано у 1916 році Асоціацією бібліотек США. Що ж таке бібліотерапія? Це область діяльності, спрямована на формування у людини навичок і здатності протистояти неординарним ситуаціям (хворобам, стресам, депресіям та ін.), зміцнювати силу волі, підвищувати інтелектуальний та освітній рівень. Бібліотерапія – специфічний метод керівництва читанням для бібліотекаря, виховна методика для педагога і психотерапевтична методика для лікаря та психолога.

За допомогою книги можна досягнути потрібного терапевтичного впливу на хворих і профілактичного впливу на здорових, стимулювати у них позитивні і погасити негативні настрої.

Будь-якому пацієнту, і дорослому і дитині, потрібні книги, сповнені глибокої віри в життя, які пробуджують оптимізм, відволікають від сумних думок, важких переживань, книги, які позбавляють від депресії, слабкості, бездіяльності. Правильно підібрана книга, яка викликає позитивні емоції, не менш важлива, ніж правильно підібрані ліки. Відповідно, основні завдання-заповіді бібліотерапії – не зашкодь, допоможи, розвивай!

Книга не лише містить корисну інформацію – вона сприяє підвищенню самооцінки дитини. Наприклад, читання автобіографій відомих, знаменитих людей, які будучи інвалідами, домоглися визнання, допомагає дітям усвідомити мету, до якої слід прагнути, і зрозуміти, що навіть при важких хворобах можна стати корисним суспільству, людям. Читаючи художню пригодницьку літературу, дитина, яка перенесла якусь травму, забуває про свою трагедію.

Програма бібліотерапії, крім читання книг, може також складатися із самостійної письмової творчості дітей, ігрової діяльності, впливу різних видів мистецтва на розвиток особистості дитини. У залежності від цього бібліотерапія має цілий ряд напрямів та методів діяльності : казкотерапія, екотерапія, арт-терапія, ігротерапія.

У казкотерапії широко використовується терапевтичний вплив народної та авторської казки. Казка відображає моделі поведінки, життєві ситуації. Важливою рисою казки є те, що в ній добро завжди перемагає зло. У казкотерапії ідея одухотвореності навколишнього світу дає багатий матеріал для розвитку особистості читача і тісно переплітається з екотерапією. Ця бібліотерапевтична методика передбачає рекомендацію книг, у яких героями є тварини. Форми роботи екотерапії різноманітні і пізнавальні.

Арттерапія – терапія творчістю, мистецтвом. Основне її завдання – навчити дітей сприймати себе через мистецтво. Арттерапія співзвучна ще з однією методикою бібліотерапії – ігротерапією. Одним із дієвих засобів психолого-педагогічного впливу на розвиток дитини є іграшка. Вона є попередницею книги і також виконує виховну і розвиваючу роль.

Досвід бібліотерапії показує, що вона не є панацеєю, але значення її для лікувальної, реабілітаційної і педагогічної роботи беззаперечне.

Бібліографічний інформаційний список пропонує до уваги бібліотекарів, вчителів, вихователів, соціальних педагогів, психологів літературу про перспективний напрямок діяльності бібліотек та виховних і навчальних закладів – бібліотерапію. Статті з періодичних видань присвячені вивченню впливу книг на стан здоров’я людей, містять теоретичні викладки основних понять та ключових елементів бібліотерапевтичної діяльності. Список також містить статті, які описують практичну роботу з бібліотерапії у бібліотеках, школах, дитячих садках та інших виховних закладах. Статті у бібліографічному інформаційному списку розміщені в алфавітному порядку авторів та назв статей.