Додаток

до листа Міністерства

освіти і науки України

від 09.08.2017 р. № 1/9-436

Відповідно до Типових навчальних планів для загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення предмета трудове навчання у 2017-2018 навчальному році відводиться:

у 5 – 6 класах – 2 год. на тиждень;

у 7 – 9 класах – 1 год. на тиждень;

у 10 – 11 класах (незалежно від профілю) – 1 год. на тиждень;

у 10 – 11 класах технологічного профілю – 6 год. на тиждень.

Кількість годин трудового навчання в усіх класах може збільшуватися за рахунок годин варіативної складової навчальних планів, передбачених на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації. Впровадження курсів за вибором технологічного спрямування також може здійснюватися за рахунок варіативної складової.

Вивчення трудового навчання в 2017-2018 навчальному році здійснюватиметься за такими навчальними програмами:

5 – 9 класи – «Навчальна програма з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. 5 – 9 класи» (оновлена), затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804;

10 – 11 класи – «Технології. 10-11 класи» (авт.: А. Терещук та інші).

Зазначені навчальні програми та програми з креслення розміщено на офіційному веб-сайті МОН України (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html).

Змістове наповнення навчального предмета «Технічна творчість» (для спеціалізованих шкіл з навчанням українською мовою і поглибленим вивченням предметів технічного (інженерного) циклу) може здійснюватися за рахунок курсів за вибором відповідного спрямування.

З 1 вересня 2017 року учні 5 – 9-их класів навчатимуться за оновленою програмою, що містить ряд інноваційних моментів і орієнтована перш за все на результати практичної діяльності учня.

Крім того, змінено структуру самої програми та модифіковано її наповнення. В оновленій програмі немає колонки «Зміст навчального матеріалу» з визначеним переліком тем та описом матеріалу, який належить вивчити. Її замінили «Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів», виписані таким чином, щоб вони були спільними для учнів, які навчаються в класах із поділом на групи і без такого поділу. Провідним завданням учителя є реалізація очікуваних результатів. При цьому, шлях досягнення результатів визначає учитель відповідно до матеріально-технічних можливостей шкільної майстерні, інтересів і здібностей учнів, фахової підготовки самого учителя.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів згруповано за трьома компонентами: знаннєвим, діяльнісним, ціннісним. Указані результати складають основу освітніх цілей у роботі вчителя, орієнтують його на запланований навчальний результат. Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів мають бути досягнуті на кінець навчального року. Вчитель може планувати їх досягнення чи при опрацюванні одного проекту (наприклад: «Розрізняє деталі за способом отримання» 6 кл), чи поетапне їх досягнення при виконанні окремих проектів (Очікування «Розраховує та планує орієнтовну вартість витрачених матеріалів» 8 кл. можна розділити на: «Обраховує вартість затрачених матеріалів» – «Розраховує потребу матеріалів на проект» – «Розраховує та планує орієнтовну вартість витрачених матеріалів») чи досягнення при використанні різних технологій обробки («Знає будову та принцип дії інструментів, пристосувань та обладнання для обробки конструкційних матеріалів» 7 кл.)

Орієнтовний перелік об'єктів проектно-технологічної діяльності учнів – це навчальні та творчі проекти учнів, які можна виконувати за допомогою будь-якої технології з представлених у змісті програми, з відповідним добором конструкційних матеріалів, плануванням робіт, необхідних для створення виробу від творчого задуму до його практичної реалізації.

Формування змісту технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання здійснюється саме на основі об’єктів проектної діяльності, а не технологій, як це було передбачено попередніми програмами. Це дає змогу одночасно проектувати та виготовляти один і той самий виріб за допомогою різних основних та додаткових технологій, що є особливо зручним у класах, які не поділяються на групи.

Перелік об’єктів проектно-технологічної діяльності учнів є орієнтовним та може бути доповнений виробами (проектами) відповідно до матеріально-технічної бази та вподобань учнів.

Результатом проектно-технологічної діяльності учнів має бути проект (спроектований і виготовлений виріб чи послуга). Так, у 5-6 класах учні опановують 6 – 10 проектів, у 7-8 класах від 4 до 6 проектів, у 9-му класі – 2 проекти (плюс 2 проекти з технології побутової діяльності та самообслуговування в 5-8 класах та 1 проект у 9 класі). Поступове зменшення кількості проектів зумовлене кількістю годин, відведених на вивчення предмета в різних класах, і потребою в ускладненні виробів та технологій. У 5–6 класах учні хочуть швидко побачити свої результати, тому проекти мають бути простішими й не вимагати багато часу. У 7 та 8 класі проекти можуть бути складнішими. Необхідно зазначити, що об’єкти проектно-технологічної діяльності учнів повинні ускладнюватися як протягом навчального року, так і всього процесу вивчення предмета.

Кількість годин на опанування проекту вчитель визначає самостійно залежно від складності виробу та технологій обробки, що застосовуються під час його виготовлення.

Важливим критерієм вибору проекту є його значущість для учня (можливість використання виробу в побуті, для хобі або реалізації виробів на шкільних ярмарках, аукціонах тощо). Неприпустимим є проектування та виготовлення виробу тільки для опанування технології. Вироби, які учні виготовлятимуть у процесі проектної діяльності, мають бути їхньою гордістю, показником їхніх досягнень, а не викидатися у кошик для сміття.

Процес роботи над усіма проектами у кожному класі (міні-маркетингові дослідження, зображення виробів – малюнок, ескіз, кресленик, схема), технологічні особливості їх виготовлення тощо, мають обов’язково відображати в робочих зошитах учнів, а самі роботи після їх завершення використовувати за призначенням.

Проект у 9 класі виконується з урахуванням уже засвоєних технологій і відповідних знань, умінь і навичок, набутих учнями у попередніх класах. Навчальна цінність поєднання відомих технологій полягає в тому, що необхідно враховувати наслідки таких «поєднань»: особливості організації роботи, пов’язаної з комплексним використанням технологій, послідовності виконання окремих операцій, застосування раніше вивчених технологій на більш високому рівні майстерності тощо.

У процесі проектування учні 9 класу мають виконати необхідні кресленики або інші зображення деталей (ескізи, схеми, викрійки, технічні рисунки тощо), які необхідні для виготовлення виробу, що проектується. За потреби в готові кресленики або інші зображень учні вносять необхідні зміни. З цією метою вчитель повинен актуалізувати раніше засвоєні знання та вміння з основ графічної грамоти та передбачити необхідну кількість годин на опанування відповідного матеріалу.

Технології викладено у вигляді переліку процесів обробки різних матеріалів, з якого учитель і учні спільно обирають найбільш доцільні для виготовлення проектованого виробу.

Перераховані для кожного класу технології використовують як основні. Однак при виготовленні виробів застосовуються й додаткові технології чи техніки обробки матеріалів. Додаткові технології та техніки можуть виходити за межі зазначеного переліку. Основну технологію можна застосовувати як додаткову в інших виробах.

При цьому одна й та ж сама технологія може використовуватися як основна не більш як двічі в одному класі протягом навчального року. У класах, що не поділяються на групи, під час вибору об'єкта проектно-технологічної діяльності необхідно планувати не менш як дві основні технології (крім об’єктів, виготовлення яких передбачає застосування однієї технології: писанка, гарячі напої тощо). Це потрібно для того, щоб учні мали рівні можливості у виборі технологій із технічних і обслуговуючих видів праці.

Для того, щоб учні набували під час навчального процесу корисних побутових навичок, у програмі передбачено розділ «Технологія побутової діяльності та самообслуговування». Цей розділ реалізують як окремі маленькі проекти, що не входять до загального обсягу проектів програми. Їх виконують в будь-який час не порушуючи при цьому календарний план. Наприклад, за цим розділом можна працювати після завершення основного проекту; перед закінченням чи на початку чверті, семестру, навчального року; у ті дні, коли учні не можуть виконати заплановану роботу з певних причин (багато відсутніх, відсутність підготовки до уроку, релігійні чи шкільні свята тощо). На виконання кожного проекту відводиться 1-2 год.

При плануванні навчального процесу учитель самостійно формує теми, які учням необхідно засвоїти, зважаючи на обрані для виготовлення об'єкти проектування, визначає і планує необхідну кількість навчальних годин, необхідних учням для вивчення відповідних процесів з обробки матеріалу тощо. Така академічна автономія учителя «обмежена» лише запланованими очікуваними результатами навчально-пізнавальної діяльності учнів, які визначають логіку його підготовки до навчального року, семестру, розділу чи окремого уроку.

Для складання календарно-тематичного планування, визначення змісту навчального матеріалу вчителю доцільно працювати за таким алгоритмом:

Крок 1. Обрати об’єкти проектно-технологічної діяльності учнів (проекти) та визначити їх кількість;

Крок 2. Обрати основні та, за потреби, додаткові технології для проектування й виготовлення кожного обраного виробу;

Крок 3. Спланувати очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів;

Крок 4. Визначити орієнтовну кількість годин, необхідних для виконання кожного проекту;

Крок 5. Сформулювати теми та зміст уроків із проектування та виготовлення кожного об’єкта проектно-технологічної діяльності учнів;

Крок 6. Спланувати теми та зміст уроків із технології побутової діяльності та самообслуговування.

Учні старшої школі в 2016-2017 навчальному році незалежно від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології (трудове навчання). Навчальна програма має модульну структуру і складається з двох частин – інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10-11 класах відводиться по 12 годин. Вивчення другої частини програми передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість. Варіативний модуль для 10 – 11 класів можна обрати лише один раз у 10 або 11 класах. Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Перелік варіативних модулів до навчальної програми «Технології. 10-11 класи»:

1. Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.

2. Технологія художнього різьблення по дереву.

3. Технологія геометричного гострокутного гуцульського різьблення.

4. Основи лісового господарства.

5. Технологія виготовлення малих архітектурних форм.

6. Технологія вишивання технікою мережки.

7. Технологія художнього набивання на тканині.

8. Технологія плетіння спицями.

9. Технологія рельєфного різьблення.

10. Технологія розпису на склі.

11. Технологія соломоплетіння.

12. Технологія інкрустації виробів з деревини.

13. Технологія токарної обробки деревини.

14. Технологія вишивання стрічками.

15. Технологія виготовлення м’якої іграшки.

16. Технологія вишивання шовковими стрічками.

17. Технологія писанкарства.

18. Технологія клаптикового шиття (печворк).

19. Технологія хлібопекарського та кондитерського виробництва.

20. Технологія об’ємної вишивки.

21. Технологія виготовлення листівок.

22. Технологія ниткової графіки.

23. Технологія художньої обробки деревини випилюванням.

24. Технологія в’язання гачком.

25. Технологія дизайну інтер’єру.

26. Технологія пірографії (випалювання на деревині).

27. Технологія дизайну шкільних та офісних меблів.

28. Технологія ручного розпису тканини.

29. Технологія виготовлення штучних квітів.

30. Технологія ліплення.

31. Технологія ручного ткацтва.

32. Технологія виготовлення подарункових упаковок.

33. Технологія виготовлення дитячого одягу.

34. Технологія дизайну предметів інтер’єру.

35. Об’ємне комп’ютерне моделювання.

36. Технологія виготовлення виробів із сучасних деревних матеріалів.

37. Технологія аплікації з текстильних матеріалів та фурнітури.

38. Технологія виготовлення народної ляльки-оберега.

39. Технологія матчворку (конструювання із сірників).

40. Технологія вишивання весільних рушників.

41. Технологія вишивання сорочки.

42. Технологія вишивання бісером.

43. Технологія бісерного ткацтва.

44. Технологія декупажу.

45. Технологія пошиття швейних виробів (із суцільнокроєним рукавом, на основі нічної сорочки).

46. Технологія конструювання та моделювання швейних виробів.

47. Технологія конструювання жіночого одягу.

48. Технологія пошиття плечового виробу з капюшоном (за журнальною викрійкою).

49. Технологія пошиття домашнього взуття.

50. Технологія печворку в’язаного гачком.

51. Технологія валяння виробів.

52. Технологія мозаїки по деревині (маркетрі).

53. Технологія макетування зброї.

54. Технологія електротехнічних робіт (виготовлення електрофікованих виробів).

55. Технологія довбарства.

56. Технологія виготовлення виробів із екструдованого пінополістеролу.

57. Технологія художньої в’язі.

58. Технологія шкіряної пластики.

59. Технологія ремонту та виготовлення меблів.

60. Технологія виготовлення штучних приманок для вудіння риби.

Особливістю технологічного профілю є широкий перелік спеціалізацій, за якими може здійснюватися навчання (наказ Міністерства освіти і науки від 01.10.2008 № 893):

Деревообробка.
Кулінарія.
Основи дизайну.
Агровиробництво.
Будівництво. Опоряджувальні роботи.
Енергетика.
Конструювання та моделювання одягу.
Легка промисловість.
Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів.
Металообробка.
Основи бджільництва.
Технічне проектування.
Українська народна вишивка.
Художня обробка матеріалів.
Швейна справа.
Технології сільськогосподарського виробництва.

За наявності відповідного грифа Міністерства освіти і науки профільне навчання може здійснюватися за авторськими програмами з інших, не передбачених переліком спеціалізацій.

У межах технологічного профілю також можлива професійна підготовка старшокласників. Наказом Міністерства освіти і науки № 904 від 23.09.2010 р. затверджено Типові навчальні плани та Типові програми професійно-технічного навчання для учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Зазначені плани та програми розроблено з метою узгодження Державних стандартів професійно-технічної освіти та навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.

Професії, за якими здійснюється професійно-технічне навчання відповідно до Типових навчальних планів та Типових програм розділено за трьома групами у залежності від кількості годин, що відводиться на їх опанування.

До першої групи відносяться:

- «Продавець (з лотка, на ринку)»;

- «Водій автотранспортних засобів категорії «В»»;

- «Водій автотранспортних засобів категорії «С»»;

- «Манікюрниця»;

- «Штукатур».

На опанування зазначених професій відводиться до 480 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю (наказ МОН від 27.08. 2010 № 834, додаток 10) та 10 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

До другої групи відносяться:

- «Вишивальниця»;

- «Агент з організації туризму»;

- «Оператор комп'ютерного набору»;

- «Різьбяр по дереву та бересту»;

- Інтегрована професія – «Швачка, Кравець».

На опанування зазначених професій відводиться до 540 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю та 20 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

До третьої групи відносяться:

- «Секретар керівника (організації, підприємства, установи)»;

- «Касир (на підприємстві, в установі, організації)»;

- «Перукар (перукар-модельєр)»;

- «Молодша медична сестра з догляду за хворими»;

- «Офіціант»;

- «Секретар-друкарка»;

- «Слюсар з ремонту автомобілів»;

- «Столяр будівельний».

На опанування зазначених професій відводиться до 680 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю, по 2 години на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок варіативної складової навчальних планів та 20 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

Збільшення часу навчальної практики передбачається тільки для професійного навчання з метою забезпечення потрібної кількості навчальних годин. Збільшення навчальної практики можна уникнути за рахунок виділення (збільшення) годин з варіативної складової навчальних планів.

У випадку, коли кількість годин на опанування професії менша передбаченої навчальними планами, рекомендуємо запроваджувати профільні курси та курси за вибором профорієнтаційного спрямування, які мають відповідний гриф Міністерства.

Здійснення професійно-технічного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах та міжшкільних навчально-виробничих комбінатах можливе і за іншими професіями, за умови дотримання вимог Державних стандартів професійно-технічної освіти.

Змістове наповнення технологічного профілю може складатися з декількох курсів за вибором «Професійні проби». Такі курси освоюються учнями послідовно. Програми таких курсів повинні мати відповідний гриф МОН України.

Курси за вибором «Професійні проби» можуть освоюватися за рахунок варіативної складової навчальних планів учнями, що навчаються за будь-яким профілем.

Навчання з обслуговуючих та технічних видів праці на уроках трудового навчання відбувається окремо. Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.02р. № 128, і відбувається за наявності в класі більше 27 учнів для міських шкіл та більше 25 для сільських. Якщо кількість учнів у класі не дає змоги здійснити поділ на групи на гендерній основі, можна скористатись іншими варіантами формування груп: з паралельних чи наступних класів; поділ на групи за рахунок варіативної складової навчального плану.

Під час роботи в навчальній майстерні на кожному уроці треба звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання ними основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класах технологічного напряму в обсязі 2 год. на тиждень за навчальною програмою «Креслення. 11 клас» для загальноосвітніх навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 р. № 1/11-17681) .

У 8-11 класах креслення може вивчатися як курс за вибором за навчальною програмою «Креслення» для загальноосвітніх навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 р. № 1/11-17679).

Розпочинається вивчення креслення в 7 класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням предметів технічного (інженерного) циклу. Вивчення предмета здійснюється за навчальною програмою «Креслення. 7-8 класи» (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 №1/11-17674).

Трудове навчання

Міністерство освіти і науки України

ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ 5–9 класи

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів[1]

Навчальна програма з трудового навчання для 5 – 9 класів підготовлена робочою групою у складі:

В. К. Сидоренко, директор Навчально-наукового центру підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України (голова робочої групи); Н. І. Боринець, доцент кафедри методики природничо-математичної освіти і технологій ІППО Київського університету ім. Бориса Грінченка; Д. В. Боровик, учитель ліцею №100 «Поділ» м. Києва; В. М. Гащак, методист Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;
Е. М. Даниліна, вчитель загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 13 м. Українськ Донецької області; С. М. Дятленко, начальник відділу нормативного забезпечення та організаційної роботи МОНмолодьспорту України; Р. М. Лещук, учитель спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи I–III ступенів з поглибленим вивченням математики і фізики     №34 Вінницької міської ради; Н. Б. Лосина, методист вищої категорії Інституту інноваційних технологій та змісту освіти МОНмолодьспорту України; Т. С. Мачача, науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України, кандидат педагогічних наук;
Н. М. Павич, методист Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; А. І. Терещук, доцент кафедри техніко-технологічних дисциплін Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини, кандидат педагогічних наук;
І. Ю. Ходзицька, вчитель загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 243 м. Києва;
В. В. Юрженко, доцент кафедри загальнотехнічних дисциплін Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, кандидат педагогічних наук.

Робоча група, яка здійснила розвантаження програми відповідно до наказу № 100 Міністерства освіти і науки України від 6.02.2015 р.:

Н. І. Боринець, доцент кафедри методики природничо-математичної освіти і технологій Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка; Д. В. Боровик, директор гімназії-інтернату «Дитяча інженерна академія»;
С. М. Дятленко, заступник директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України; Н. Б. Лосина, методист вищої категорії відділення науково-методичного забезпечення загальної середньої освіти Інституту інноваційних технологій та змісту освіти; О. Ю. Медвідь, учитель Кролевецької спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів
№ 3 Сумської області; О. В. Мельник, заступник директора Інституту проблем виховання НАПН України, кандидат педагогічних наук; Н. М. Павич, методист Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; О. М. Пархоменко, науковий співробітник Інституту проблем виховання НАПН України, заслужений учитель України;
Т. С. Попова, учитель Новопечерської школи м. Києва; Ю. М. Приходько, учитель гімназії № 17 м. Полтави, заслужений учитель України; А. І. Терещук, професор кафедри теорії і методики навчання технологій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, доктор педагогічних наук; В. І. Туташинський, науковий співробітник лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості Інституту педагогіки НАПН України, кандидат педагогічних наук; І. Ю. Ходзицька, учитель загальноосвітньої школи І– ІІІ ступенів № 243 м. Києва; Ю. В. Палій, учитель Чернівецької ЗОШ № 38.

Робоча група, яка здійснила оновлення програми відповідно до наказу № 52 Міністерства освіти і науки України від 13.01.2017 р. та наказу №201 від 10.02.2017р.:

А. І. Терещук (голова групи), завідувач кафедри технологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, доктор педагогічних наук, профессор; В. В. Бурдун, завідувач кафедри технологій виробництва і професійної освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат педагогічних наук; С. М. Дятленко, заступник директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти, начальник відділу державно-громадського управління освітою МОН України;
Н. М. Павич, методист Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; В. М. Гащак, методист Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; О. Ю. Медвідь, учитель Кролевецької спеціалізованої школи
І–ІІІ ступенів № 3 Сумської області, заслужений учитель України (модератор); Ю. В. Палій, учитель Чернівецької ЗОШ № 38 (модератор); О. С. Ковальчук, директор опорного закладу НВК «ЗОШ І–ІІІ ступенів-гімназія» смт Турійськ Волинської області; В. В. Крімер, учитель трудового навчання, учитель-методист Городоцької ЗОШ І–ІІІ ступерів № 4 Хмельницької області; Р. М. Лещук, учитель спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи I–III ступенів з поглибленим вивченням математики і фізики № 34 Вінницької міської ради; М. Д. Палійчук, заступник директора з навчально-виховної роботи, учитель трудового навчання Чернівецького військово-спортивного ліцею-інтернату; І. Ю. Ходзицька, учитель загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 243 м. Києва.

Пояснювальна записка

Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація учнів, формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Випускник основної школи — це патріот України, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів; компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою, володіє також рідною (у разі відмінності) й однією чи кількома іноземними мовами, має бажання і здатність до самоосвіти, виявляє активність і відповідальність у громадському й особистому житті, здатний до підприємливості та ініціативності, має уявлення про світобудову, бережно ставиться до природи, безпечно й доцільно використовує досягнення науки і техніки, дотримується здорового способу життя.

Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проектної діяльності як провідного засобу розвитку і навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання і на практиці реалізувати заплановане.

Формування ключових та предметних компетентностей

Зміст навчальної програми орієнтовано на формування в учнів ключових і предметних компетентностей, які покликані наблизити процес трудового навчання до життєвих потреб учня, його інтересів та природних здібностей.

Ключова компетентність – це знання, уміння і навички у комплексі зі сформованою життєвою позицією учня.

У формуванні ключових компетентностей беруть участь усі навчальні предмети, інтегруючи процес навчання навколо них. Кожен предмет, маючи власний компетентнісний потенціал, вносить свій внесок у формування ключових компетентностей, тобто у творення навчального середовища української школи.

Компетентнісний потенціал трудового навчання

Ключові компетентності

Компоненти

1.

Спілкування державною
(і рідною у разі відмінності) мовами

Уміння:

- усно та письмово оперувати технологічними поняттями, фактами;

- обговорювати питання, пов’язані з реалізацією проекту;

- ділитися власними ідеями, думками, коментувати та оцінювати власну діяльність і діяльність інших;

- шукати, використовувати і критично оцінювати інформацію в технічній літературі, підручниках, посібниках, технологічній документації, періодичних виданнях, у мережі Інтернет;

- обґрунтовувати технології проектування та виготовлення виробу.

Ставлення:

- усвідомлення важливості розвитку української технічної і технологічної термінології та номенклатури;

- розуміння можливостей державної / рідної мови для виконання завдань у різних сферах, пошанування висловлювань інших людей, толерантність.

Навчальні ресурси:

- інтерактивні методи навчання;

- робота в парах, групах;

- проекти

2.

Спілкування іноземними мовами

Уміння:

- розуміти технічні записи іноземною мовою на інструкціях, читати технологічні карти;

- шукати, використовувати і критично оцінювати інформацію іноземною мовою для виконання завдань, презентувати проект іноземною мовою.

Ставлення:

- розуміння можливостей застосування іноземних мов для ефективної діяльності.

Навчальні ресурси:

- індивідуальна робота, робота в парах та групах;

- проекти

3.

Математична компетентність

Уміння:

- застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для виконання технологічних завдань у різних сферах діяльності, розуміти, використовувати і будувати прості математичні моделі для вирішення технологічних проблем.

Ставлення:

- пошанування істини.

Навчальні ресурси:

- розрахунки для визначення необхідної кількості матеріалів, габаритних розмірів, вартості виробу;

- використання вимірювальних пристроїв;

- виготовлення креслеників

4.

Основні компетентності
у природничих науках і технологіях

Уміння:

- розумно та раціонально користуватися природними ресурсами, економно використовувати матеріали;

- порівнювати фізико-механічні властивості конструкційних матеріалів, обґрунтовувати технології проектування та виготовлення виробу, намагатися організовувати безвідходне виробництво, вторинну переробку матеріалів;

- аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати та узагальнювати результати;

- використовувати наукові відомості для досягнення мети, обґрунтованого рішення чи висновку.

Ставлення:

- усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини;

- розуміння важливості грамотної утилізації відходів виробництва;

- шанобливе ставлення до природи, праці.

Навчальні ресурси:

- добір конструкційних матеріалів, обґрунтування технологій проектування та виготовлення виробу

5.

Інформаційно-цифрова компетентність

Уміння:

- безпечно використовувати соціальні мережі для обговорення ідей, пов’язаних із виконанням технологічних проектів, критично застосовувати

інформаційно-комунікаційні технології для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією, етично працювати з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

Ставлення:

- повага до авторського права та інтелектуальної власності, толерантність.

Навчальні ресурси:

- робота з цифровими пристроями під час вибору моделей-аналогів, пошуку технологій виготовлення та оздоблення виробів, виконання ескізів та креслеників, створення презентаційних матеріалів

6.

Уміння вчитися впродовж життя

Уміння:

- формулювати власну потребу в навчанні, шукати та застосовувати потрібну інформацію для реалізації проекту, організовувати навчальний процес (власний і колективний), зокрема шляхом ефективного керування ресурсами та інформаційними потоками, визначати навчальні цілі та способи їх досягнення.

Ставлення:

- допитливість, прагнення пізнавати нове, експериментувати, відвага і терплячість.

Навчальні ресурси:

- робота з інформаційними джерелами, пошук технологій виготовлення та оздоблення виробів, створення презентаційних матеріалів, самоаналіз власної діяльності та аналіз діяльності інших

7.

Ініціативність і підприємливість

Уміння:

- проектувати власну професійну діяльність відповідно до своїх схильностей, переваг і недоліків, мислити творчо, генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя для підвищення власного добробуту і для розвитку суспільства та держави;

- формулювати цілі і завдання, розробляти план для їх досягнення, прогнозувати і нівелювати ризики;

- ухвалювати рішення й оцінювати їх ефективність,

раціонально використовувати ресурси;

- аналізувати помилки;

- знаходити вихід з кризових (критичних) ситуацій.

Ставлення:

- впевненість під час реалізації власних ідей, визнання своїх талантів, здібностей, умінь і демонстрація їх у праці та творчості;

- здатність брати на себе відповідальність за кінцевий результат власної та колективної діяльності, ініціативність, відкритість до нових ідей.

Навчальні ресурси:

- планування та виконання завдання (індивідуального і колективного), розроблення проекту, його реалізація, зустрічі з успішними підприємцями, екскурсії на виробництво

8.

Соціальна та громадянська компетентності

Уміння:

- працювати самостійно та в команді з іншими на результат, попереджувати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісу, безпечно поводитися з інструментами та обладнанням.

Ставлення:

- усвідомлення цінності праці та працьовитості для досягнення добробуту;

- розуміння важливості виконання різних соціальних ролей в групах;

- відповідальність, пошанування думок інших людей, толерантність.

Навчальні ресурси:

- інтерактивні методи навчання;

- соціальні проекти

9.

Обізнаність і самовираження у сфері культури

Уміння:

- виражати власні ідеї, досвід і почуття за допомогою виготовлених виробів, зокрема творів декоративно-ужиткового мистецтва, популяризувати декоративно-ужиткове мистецтво та майстрів своєї громади, рідного краю;

- досліджувати технології виготовлення таких виробів.

Ставлення:

- шанобливе ставлення до народних звичаїв, традицій,

готовність зберігати і розвивати традиційні технології виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва.

Навчальні ресурси:

- відвідування виставок творів декоративно-ужиткового мистецтва, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва;

- майстер-класи у майстрів декоративно-ужиткового мистецтва;

- участь у соціальних проектах

10.

Екологічна грамотність і здорове життя

Уміння:

- безпечно організувати процес зміни навколишнього середовища для власного здоров’я та безпеки довкілля;

- вирізняти можливий негативний вплив штучних матеріалів та володіти прийомами їх безпечного застосування;

- безпечно користуватися побутовими приладами.

Ставлення:

- шанобливе і економне ставлення до конструкційних матеріалів природного походження;

- усвідомлення необхідності безпечної організації власної навчально-пізнавальної та проектної діяльності.

Навчальні ресурси:

- проектування та виготовлення виробів з конструкційних матеріалів хімічного походження;

- організація робочого місця під час виконання технологічних операцій, опорядження та оздоблення виробів

Для формування ключових і предметних компетентностей у зміст кожного предмету закладено наскрізні змістові лінії: «Екологічна безпека та сталий розвиток»,  «Громадянська відповідальність» (НЛ-1), «Здоров'я і безпека», «Підприємливість і фінансова грамотність».

Призначення наскрізних інтегрованих змістових ліній – формування в учнів здатності застосовувати знання й уміння з різних предметів у реальних життєвих ситуаціях або виконання практичних завдань наближених до життя.

Результатом вивчення наскрізних змістових ліній є процес формування ключових компетентностей, які характеризуються доповненням учнівського досвіду з урахуванням їхніх природних нахилів та здібностей учнів, їхніх професійних намірів, наявних готових знань з різних предметів.

Змістова лінія  «Екологічна безпека та сталий розвиток» націлена на формування соціальної активності, відповідальності та екологічної свідомості в учнів, готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і розвитку суспільства, усвідомлення важливості сталого розвитку для майбутніх поколінь.

Учнів 5–6 класів у процесі трудового навчання орієнтують на розуміння ролі матеріалів природного походження, як важливого екологічного ресурсу у збереженні довкілля; формування уявлення про сучасні технології виготовлення конструкційних матеріалів; усвідомлення важливості вибору миючих засобів та їх впливу на довкілля.

Учнів 7–9 класів у процесі трудового навчання орієнтують на усвідомлення важливості безвідходного виробництва; розуміння шкідливого впливу хімічних матеріалів на навколишнє середовище; обґрунтування значення хімічних матеріалів для збереження природних ресурсів.

«Громадянська відповідальність» націлена на формування відповідального члена громади і суспільства, який розуміє принципи і механізми функціонування суспільства, а також важливість національної ініціативи; спирається у своїй діяльності на культурні традиції і вектори розвитку держави.

Учнів 5–6 класів у процесі трудового навчання орієнтують визначати у співпраці з учителем та іншими учнями алгоритм взаємодії для вирішення практичних соціально значущих завдань чи проектів; на усвідомлення важливості дотримання етикету для створення власного позитивного іміджу.

Учнів 7–9 класів у процесі трудового навчання орієнтують   раціонально використовувати різноманітні матеріали, обґрунтовувати власну позицію щодо розвитку новітніх ресурсозберігальних та екологічно чистих технологій обробки матеріалів; уміння оцінювати результати власної діяльності.

Змістова лінії «Здоров’я і безпека» спрямована на формування особистості учня як духовно, емоційно, соціально і фізично повноцінного члена суспільства, здатного дотримуватися здорового способу життя і формувати безпечне життєве середовище.

Учнів 5–6 класів у процесі трудового навчання орієнтують розуміти необхідність дотримання правил безпечної праці та організації робочого місця; безпечно користуватися інструментами та електроприладами вдома та під час занять, критично ставитись до інформації про товари для збереження власного здоров'я.

Учнів 7–9 класів у процесі трудового навчання орієнтують дотримуватись правил безпечної праці під час виконання технологічних операцій; розуміти шкідливий вплив фарбових матеріалів на здоров'я людини та знати способи запобігання їхній дії; дбати про одяг, взуття та дотримуватися відповідних санітарно-гігієнічних вимог; розпізнавати маркування пластмас для виявлення впливу штучних матеріалів на власне здоров'я та навколишнє середовище; розуміти чинники впливу хімічних матеріалів на здоров'я людини.

Змістова лінія «Підприємливість і фінансова грамотність» націлена на розвиток лідерських ініціатив, здатність успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі, забезпечення кращого розуміння молодим поколінням українців практичних аспектів фінансових питань (здійснення заощаджень, інвестування, страхування, кредитування тощо).

Учнів 5–6 класів у процесі трудового навчання орієнтують на проведення під час проектування міні-маркетингового дослідження з метою обґрунтування призначення і конструкції виробу; виконання різноманітних технологічних операцій та здатність уміло добирати ті з них, які дозволяють найбільш ефективно вирішувати практичні завдання; визначення орієнтованої вартості витрачених матеріалів для виготовленого виробу.

Учнів 7–9 класів у процесі трудового навчання орієнтують на формування уміння економно використовувати матеріали під час їх обробки; визначати необхідну кількість матеріалів для виготовлення виробу; проводити міні-маркетингові дослідження з метою визначення характеристик виробу з позиції споживача і орієнтовної вартості готового виробу; добирати матеріали і технології їх обробки з метою виготовлення якісного виробу, який відповідає встановленим вимогам і є конкурентноспроможнім; визначення орієнтовної вартості виробу як готового продукту; добір інструментів та пристосувань відповідно до визначених завдань.

Трудове навчання, крім вищезазначених, вирішує внутрішньопредметні завдання, пов'язані з формуванням в учнів проектно-технологічної компетентності.

Проектно-технологічна компетентність – це здатність учня застосовувати знання, уміння, навички в процесі проектно-технологічної діяльності для виготовлення виробу (або надання послуги) від творчого задуму до його втілення в готовий продукт (послугу) за обраною технологією.

Структура навчальної програми

Навчальний програмовий матеріал, призначений для засвоєння учнями, викладено в таблиці, що містить такі опцій (колонки таблиці):

очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів;

орієнтовний перелік об'єктів проектно-технологічної діяльності учнів;

перелік основних технологій.

Навчальний процес зорієнтований на кінцевий результат у вигляді очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Навчальний матеріал із вищезгаданих наскрізних змістових ліній виділено курсивом у цій колонці.

Провідним завданням учителя є реалізація очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Шлях досягнення результатів визначає учитель відповідно до матеріально-технічних можливостей шкільної майстерні, інтересів і здібностей учнів, фахової підготовки самого учителя.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів згруповано за трьома компонентами: знаннєвим, діяльнісним, ціннісним. Указані результати складають основу освітніх цілей у роботі вчителя, орієнтують його на запланований навчальний результат. Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів мають бути досягнуті на кінець навчального року. Вчитель має планувати поетапне їх досягнення при виконанні окремих проектів.

Орієнтовний перелік об'єктів проектно-технологічної діяльності учнів – це навчальні та творчі проекти учнів, які можна виконувати за допомогою будь-якої технології з представлених у змісті програми, з відповідним добором конструкційних матеріалів, плануванням робіт, необхідних для створення виробу від творчого задуму до його практичної реалізації.

Формування змісту технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання здійснюється саме на основі об’єктів проектної діяльності, а не технологій, як це було передбачено попередніми програмами. Це дає змогу одночасно проектувати та виготовляти один і той самий виріб за допомогою різних основних та додаткових технологій, що є особливо зручним у класах, які не поділяються на групи.

Результатом проектно-технологічної діяльності учнів має бути проект (спроектований і виготовлений виріб чи послуга). Так, у 5–6 класах учні опановують 6–10 проектів, у 7–8 класах від 4 до 6 проектів, у 9-му класі —
2 проекти (плюс 2 проекти з технології побутової діяльності та самообслуговування в 5–8 класах та 1 проект у 9 класі). Кількість годин на опанування проекту вчитель визначає самостійно залежно від складності виробу та технологій обробки, що застосовуються під час його виготовлення. При цьому одна й та ж сама технологія може використовуватися як основна не більш як двічі в одному класі. У класах, що не поділяються на групи, під час вибору об'єкта проектно-технологічної діяльності необхідно планувати не менш як дві основні технології (крім об’єктів, виготовлення яких передбачає застосування однієї технології: писанка, гарячі напої тощо). Це потрібно для того, щоб учні мали рівні можливості у виборі технологій із технічних і обслуговуючих видів праці.

Практичний результат учнівського проекту має бути:

особистісно ціннісним;

корисним для сім’ї, родини, класу, школи, громади;

соціально зорієнтованим або мати підприємницький потенціал.

Процес роботи над усіма проектами у кожному класі (міні-маркетингові дослідження, зображення виробів – малюнок, ескіз, кресленик, схема), технологічні особливості їх виготовлення тощо, мають обов’язково відображати в робочих зошитах учнів, а самі роботи після їх завершення використовувати за призначенням.

Проект у 9 класі виконується з урахуванням уже засвоєних технологій і відповідних знань, умінь і навичок, набутих учнями у попередніх класах. Навчальна цінність поєднання відомих технологій полягає в тому, що необхідно враховувати наслідки таких «поєднань»: особливості організації роботи, пов’язаної з комплексним використанням технологій, послідовності виконання окремих операцій, застосування раніше вивчених технологій на більш високому рівні майстерності тощо.

У процесі проектування учні 9 класу мають виконати необхідні кресленики або інші зображення деталей (ескізи, схеми, викрійки, технічні рисунки тощо), які необхідні для виготовлення виробу, що проектується. За потреби в готові кресленики або інші зображень учні вносять необхідні зміни. З цією метою вчитель повинен актуалізувати раніше засвоєні знання та вміння з основ графічної грамоти та передбачити необхідну кількість годин на опанування відповідного матеріалу.

Технології викладено у вигляді переліку процесів обробки різних матеріалів, з якого учитель і учні спільно обирають найбільш доцільні для виготовлення проектованого виробу.

Перераховані для кожного класу технології використовують як основні. Однак при виготовленні виробів застосовуються й додаткові технології чи техніки обробки матеріалів. Додаткові технології та техніки можуть виходити за межі зазначеного переліку.

Під час добору технологій, які виходять за межі переліку для певного класу, необхідно враховуються такі вимоги: 1) використання технології не повинно створювати загрозу здоров'ю учня; 2) додаткова технологія чи техніка повинна мати навчальну цінність — під час її вивчення учень має отримувати нові знання, уміння, цінності; 3) технологія має відповідати віковим особливостям, бути доступною для засвоєння учнями, та відповідати цілям і завданням проекту.

Алгоритм проектної діяльності

Орієнтовний алгоритм роботи учителя складається з таких послідовних кроків:

1) учитель і учні разом обирають об'єкт проектування з урахуванням учнівських здібностей та інтересів, а також можливостей матеріально-технічного забезпечення шкільної майстерні;

2) досліджують (методами проектування) і обґрунтовують форму або конструкцію виробу;

3) досліджують і добирають матеріали, визначають необхідні технологічні процеси, за допомогою яких буде виготовлено виріб;

4) розробляють необхідні для виготовлення виробу проектно-технологічні документи — малюнок, ескіз, технічний рисунок, кресленик, схема тощо.

5) виконують заплановані роботи.

Указана робота спрямована на формування суб'єктної (активної й інтерактивної) позиції учня у навчальному процесі, коли він у співпраці з учителем та однокласниками бере участь у конструюванні власної освітньої траєкторії.

Провідним засобом такої діяльності учня є метод проектів.

У процесі проектної діяльності під дослідженням розуміють визначення форми виробу, компонування його частин, колірне рішення або декоративне оформлення тощо. Основними методами проектування у 5 класі слід вважати метод фантазування, у 6-му — метод біоформ, у 7-му — метод фокальних об'єктів, у 8 класі — елементи комбінаторики, у 9 класі — елементи біоніки. Учитель може долучити учнів до засвоєння й інших методів колективного творчого пошуку, як-от: мозкового штурму, конференції ідей, елементів синектики та ін.

Під дослідженням і добором матеріалів слід розуміти діяльність учнів, спрямовану на самостійне ознайомлення з різними варіантами виконання виробу з інших матеріалів.

У ході описаної вище практичної проектної діяльності учень доповнює власний досвід техніко-технологічними та проектними знаннями, уміннями, навичками, на основі яких у нього формується комплекс власних суджень, цінностей, ставлень, який слід розуміти як проектно-технологічну компетентність.

Вивчення теоретичного матеріалу, технічних понять, а також формування відповідних умінь і навичок відбувається у послідовності, яку вчитель визначає на власний розсуд, з урахуванням індивідуальних особливостей і здібностей учнів, відповідно до очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів та залежно від обраних технологій.

Учитель самостійно формує теми, які учням необхідно засвоїти, зважаючи на обрані для виготовлення об'єкти проектування, визначає і планує необхідну кількість навчальних годин, необхідних учням для вивчення відповідних процесів з обробки матеріалу тощо. Така академічна автономія учителя «обмежена» лише запланованими очікуваними результатами навчально-пізнавальної діяльності учнів, які визначають логіку його підготовки до навчального року, семестру, розділу чи окремого уроку.

Порядок опанування розділу «Технологія побутової діяльності»

Для того, щоб учні набували під час навчального процесу корисних побутових навичок, у програмі передбачено розділ «Технологія побутової діяльності та самообслуговування». Цей розділ реалізують як окремі маленькі проекти, що не входять до загального обсягу проектів програми. Їх виконують в будь-який час не порушуючи при цьому календарний план. Наприклад, за цим розділом можна працювати після завершення основного проекту; перед закінченням чи на початку чверті, семестру, навчального року; у ті дні, коли учні не можуть виконати заплановану роботу з певних причин (багато відсутніх, відсутність підготовки до уроку, релігійні чи шкільні свята тощо). На виконання кожного проекту відводиться 1–2 год.

Навчальна програма з трудового навчання для 5–9 класів розроблена відповідно до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1392 від 23 листопада 2011 р. та Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 р. № 409, відповідно до яких на трудове навчання в усіх загальноосвітніх навчальних закладах відводиться у 5–6 класах 2 год на тиждень, у 7–9 класах 1 год на тиждень.

Під час роботи у навчальній майстерні на кожному уроці треба звертати увагу на те, чи дотримуються учні правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати з заходами попередження травматизму.

[1] Програма затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804

Трудове навчання (технології). Креслення

Відповідно до типових навчальних планів для загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення предмета трудове навчання у 2016-2017 навчальному році відводиться:

у 5 – 6 класах – 2 год. на тиждень;

у 7 – 9 класах – 1 год. на тиждень;

у 10 – 11 класах (незалежно від профілю) – 1 год. на тиждень;

у 10 – 11 класах технологічного профілю – 6 год. на тиждень.

Кількість годин трудового навчання в усіх класах може збільшуватися за рахунок годин варіативної складової навчальних планів, передбачених на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації. Впровадження курсів за вибором технологічного спрямування також може здійснюватися за рахунок варіативної складової.

Вивчення трудового навчання в 2016-2017 навчальному році здійснюватиметься за такими навчальними програмами:

5 – 8 класи – «Навчальна програма з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. 5 – 9 класи» (авт.: В. Сидоренко та інші), затверджена наказом МОН України від 29.05.2015 № 585;

9 клас – «Трудове навчання. 5 – 9 класи» (нова редакція) (за загальною редакцією В. Мадзігона);

10 – 11 класи - «Технології. 10-11 класи» (авт.: А. Терещук та інші).

Усі зазначені навчальні програми та програми з креслення розміщено на офіційному веб-сайті МОН України (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html).

Змістове наповнення навчального предмета «Технічна творчість» (для спеціалізованих шкіл з навчанням українською мовою і поглибленим вивченням предметів технічного (інженерного) циклу) може здійснюватися за рахунок курсів за вибором відповідного спрямування.

Учні 5 – 8-их класів в 2016-2017 навчального року навчатимуться за новою програмою, яка містить обов’язкову для вивчення складову та варіативну.

Обов’язкова для вивчення складова обирається школою із запропонованих блоків залежно від умов поділу на групи хлопців і дівчат, кадрового забезпечення та інтересів учнів.

Для 5 класу пропонується на вибір два блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП.

Блок 2. Технологія виготовлення текстильних виробів з аплікацією.

Для 6 класу пропонуються такі блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із тонколистового металу та дроту.

Блок 2. Технологія виготовлення вишитих виробів.

Для 7 класу пропонуються такі блоки:

Блок 1.Технологіявиготовленнявиробівіздеревини.

Блок 2.Технологіявиготовленнявиробів, в’язанихгачком.

Для 8 класу пропонуються такі блоки:

Блок 1. Технологія виготовлення виробів із сортового прокату та листового металу.

Блок 2. Технологія виготовлення швейних виробів.

Блок 3. Технологія виготовлення виробів інтер’єрного призначення.

Освоєння варіативних модулів здійснюється на основі проектно- технологічної діяльності. Варіативні модулі обираються залежно від матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, бажання учнів, регіональних традицій. Навчальною програмою передбачено переліки варіативних модулів, що можуть вивчатися учнями 5-6 класів та 7-9 класів.

Перелік варіативних модулів для 5 – 6 класів:

1.     Технологія виготовлення народної ляльки.

2.     Технологія виготовлення м’якої іграшки.

3.     Технологія виготовлення виробів, оздоблених об’ємною аплікацією.

4.     Технологія виготовлення вишитих виробів.

5.     Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

6.     Технологія виготовлення виробів, плетених із бісеру.

7.     Технологія виготовлення виробів із бісеру на дротяній основі.

8.     Технологія виготовлення писанок.

9.     Технологія приготування страв.

10.      Технологія виготовлення виробів, оздоблених аплікацією з природних матеріалів.

11.   Технологія вирощування рослин (квітів) та догляд за ними.

12.   Технологія догляду за тваринами.

13.        Технологія виготовлення дерев’яної іграшки.

14.         Технологія виготовлення сувенірів із деревинних матеріалів.

15.         Технологія виготовлення виробів із деревини та деревинних матеріалів      (способом ажурного випилювання).

16.       Технологія оздоблення виробів елементами геометричного різьблення.

17.      Технологія виготовлення макетів архітектурних споруд із деревини та деревинних матеріалів.

18. Технологія виконання електротехнічних робіт.

19.      Технологія оздоблення виробів художнім випалюванням.

20.        Технологія виготовлення виробів із тонкого листового металу.

21.   Технологія виготовлення виробів із дроту

22.         Технологія виготовлення виробів способом металопластики.

Перелік варіативних модулів для 7 – 8 класів:

1.     Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком.

2.     Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями.

3.     Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

4.     Технологія оздоблення одягу.

5.     Технологія виготовлення виробів у техніці «макраме».

6.     Технологія виготовлення виробів, оздоблених мережками.

7.     Технологія виготовлення виробів, оздоблених гладдєвими швами.

8.     Технологія виготовлення виробів, оздоблених українською народною вишивкою.

9.     Технологія оздоблення виробів вишивкою бісером.

10.   Технологія виготовлення сувенірів із текстильних матеріалів.

11.         Технологія ремонту та оновлення одягу.

12.          Технологія виготовлення писанок.

13.  Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні.

14.     Технологія заготівлі та зберігання продуктів харчування.

15. Технологія вирощування рослин та догляд за ними.

16.     Технологія природного землеробства.

17.       Технологія виготовлення виробів із шкіри.

18.    Технологія плетіння виробів із лози.

19. Технологія плетіння виробів із соломи.

20. Технологія виконання електротехнічних робіт.

21. Технологія оздоблення виробів із деревини геометричним різьбленням.

22. Технологія виготовлення та оздоблення виробів із деревини різьбленням.

23. Технологія оздоблення виробів об’ємним різьбленням.

24. Технологія оздоблення виробів інтарсією (інкрустацією).

25. Технологія оздоблення виробів із деревини мозаїкою.

26. Технологія виготовлення виробів із деревини (з використанням ручних способів обробки).

27. Технологія виготовлення виробів із деревини (способом токарної обробки).

28. Технологія виготовлення виробів із сортового прокату (з використанням ручних способів обробки).

29. Технологія виготовлення виробів із металу (способом токарної обробки).

Із зазначених переліків для кожного класу треба обрати по 2 варіативні модулі (5 – 6 клас), на освоєння яких відводиться по 20 годин навчального часу та 1 варіативний модуль (7 – 8 клас) в обсязі 16 год. Освоєння варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них. Варіативний модуль для 5 – 6 класів можна обрати лише один раз у 5 або 6 класах, для 7 – 8 класів - лише один раз у 7 або 8 класах.

Результатом діяльності учнів при вивченні кожного блоку обов’язкової для вивчення складової програми має бути виріб, а будь-якого варіативного модуля – проект.

Уся проектна документація (зображення виробу, розрахунок матеріалів, послідовність виготовлення тощо) учнями 5-8 класів виконується в робочих зошитах.

Навчальна програма, за якою навчатимуться у цьому році учні 9 класів, побудована за модульною системою. У першому півріччі учні вивчають варіативний модуль, а у другому проектують та виготовляють комплексний виріб. Вивчення варіативного модуля відбувається за окремо розробленими програмами. Із розробленого переліку варіативних модулів, які можуть вивчатися у 9 класі, вчитель обирає модуль (який не вивчався у 7-8 класах) у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій наповнюваності класів та бажання учнів. Варіативні модулі розраховані на16 годин кожен.

Варіативні модулі, які пропонуються для вивчення у 9 класі:

1.     Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком.

2.     Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями.

3.     Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).

4.     Технологія оздоблення одягу.

5.     Технологія виготовлення виробів у техніці «макраме».

6.     Технологія оздоблення виробів мережками.

7.     Технологія оздоблення виробів гладьовими швами.

8.     Технологія оздоблення виробів українською народною вишивкою.

9.     Технологія виготовлення виробів, вишитих бісером.

10.      Технологія вирощування рослин та догляд за ними.

11.   Технологія природного землеробства.

12. Технологія заготівлі та зберігання продуктів.

13.  Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні.

14. Технологія плетіння виробів із лози.

15.       Технологія плетіння виробів із соломи.

16.   Технологія виготовлення виробів із шкіри.

17.   Технологія виконання електротехнічних робіт.

18. Технологія оздоблення виробів із деревини геометричним різьбленням.

19.          Технологія оздоблення виробів інкрустацією, інтарсією.

20.          Технологія оздоблення виробів із деревини мозаїкою.

21.   Технологія виготовлення виробів із деревини (з використанням ручних способів обробки).

22.     Технологія оздоблення виробів із деревини різьбленням.

23. Технологія виготовлення виробів із деревини (способом токарної обробки).

24. Технологія виготовлення виробів із сортового прокату (з використанням ручних способів обробки).

25. Технологія виготовлення виробів із металу (способом токарної обробки).

26.        Технологія ремонту та оновлення одягу.

27.        Технологія оздоблення виробів об’ємним різьбленням.

28.       Технологія писанкарства.

29.       Технологія виготовлення сувенірів із текстильних матеріалів.

30. Підсумковий проект. Проектування та виготовлення комплексного виробу.

Учні старшої школі в 2016-2017 навчальному році незалежно від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології (трудове навчання).Навчальнапрограма має модульну структуру і складається з двох частин – інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль   «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10-11 класах відводиться по 12 годин. Вивчення другої частини програми передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.Варіативний модуль для 10 – 11 класів можна обрати лише один раз у 10 або 11 класах. Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Перелік варіативних модулів до навчальної програми «Технології. 10-11 класи»:

1.       Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.

2.       Технологія художнього різьблення по дереву.

3.       Технологія геометричного гострокутного гуцульського різьблення.

4.       Основи лісового господарства.

5.       Технологія виготовлення малих архітектурних форм.

6.       Технологія вишивання технікою мережки.

7.       Технологія художнього набивання на тканині.

8.       Технологія плетіння спицями

9.       Технологія рельєфного різьблення.

10. Технологія розпису на склі.

11. Технологія соломоплетіння.

12. Технологія інкрустації виробів з деревини.

13. Технологія токарної обробки деревини.

14. Технологія вишивання стрічками.

15. Технологія виготовлення м’якої іграшки.

16. Технологія вишивання шовковими стрічками.

17. Технологія писанкарства.

18. Технологія клаптикового шиття (печворк).

19. Технологія хлібопекарського та кондитерського виробництва.

20. Технологія об’ємної вишивки.

21. Технологія виготовлення листівок.

22. Технологія ниткової графіки.

23. Технологія художньої обробки деревини випилюванням.

24. Технологія в’язання гачком.

25. Технологія дизайну інтер’єру.

26. Технологія пірографії (випалювання на деревині).

27. Технологія дизайну шкільних та офісних меблів.

28. Технологія ручного розпису тканини.

29. Технологія виготовлення штучних квітів.

30. Технологія ліплення.

31. Технологія ручного ткацтва.

32. Технологія виготовлення подарункових упаковок.

33. Технологія виготовлення дитячого одягу.

34. Технологія дизайну предметів інтер’єру.

35. Об’ємне комп’ютерне моделювання.

36. Технологія виготовлення виробів із сучасних деревних матеріалів.

37. Технологія аплікації з текстильних матеріалів та фурнітури.

38. Технологія виготовлення народної ляльки-оберега.

39. Технологія матчворку (конструювання із сірників).

40. Технологія вишивання весільних рушників.

41. Технологія вишивання сорочки.

42. Технологія вишивання бісером.

43. Технологія бісерного ткацтва.

44. Технологія декупажу.

45. Технологія пошиття швейних виробів (із суцільнокроєним рукавом, на основі

нічної сорочки).

46. Технологія конструювання та моделювання швейних виробів.

47. Технологія конструювання жіночого одягу.

48. Технологія пошиття плечового виробу з капюшоном (за журнальною викрійкою).

49. Технологія пошиття домашнього взуття.

50. Технологія печворку в’язаного гачком.

51. Технологія валяння виробів.

52. Технологія мозаїки по деревині (маркетрі).

53. Технологія макетування зброї.

54. Технологія електротехнічних робіт (виготовлення електрофікованих виробів).

55. Технологія довбарства.

56. Технологія виготовлення виробів із екструдованогопінополістеролу.

57. Технологія художньої в’язі.

58. Технологія шкіряної пластики.

59. Технологія ремонту та виготовлення меблів.

60. Технологія виготовлення штучних приманок для вудіння риби.

Особливістю технологічного профілю є широкий перелік спеціалізацій, за якими може здійснюватися навчання (наказ Міністерства освіти і науки від 01.10.2008 № 893):

Деревообробка.

Кулінарія.

Основи дизайну.

Агровиробництво.

Будівництво. Опоряджувальні роботи.

Енергетика.

Конструювання та моделювання одягу.

Легка промисловість.

Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів.

Металообробка.

Основи бджільництва.

Технічне проектування.

Українська народна вишивка.

Художня обробка матеріалів.

Швейна справа.

Технології сільськогосподарського виробництва.

За наявності відповідного грифа Міністерства освіти і науки профільне навчання може здійснюватися за авторськими програмами з інших, не передбачених переліком спеціалізацій.

У межах технологічного профілю також можлива професійна підготовка старшокласників. Наказом Міністерства освіти і науки № 904 від 23.09.2010 р. затверджено Типові навчальні плани та Типові програми професійно-технічного навчання для учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Зазначені плани та програми розроблено з метою узгодження Державних стандартів професійно-технічної освіти та навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.

Професії, за якими здійснюється професійно-технічне навчання відповідно до Типових навчальних планів та Типових програм розділено за трьома групами у залежності від кількості годин, що відводиться на їх опанування.

До першої групи відносяться:

-                «Продавець (з лотка, на ринку)»;

-                «Водій автотранспортних засобів категорії «В»»;

-                «Водій автотранспортних засобів категорії «С»»;

-                «Манікюрниця»;

-                «Штукатур».

На опанування зазначених професій відводиться до 480 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю (наказ МОН від 27.08. 2010 № 834, додаток 10) та 10 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

До другої групи відносяться:

-                «Вишивальниця»;

-                «Агент з організації туризму»;

-                «Оператор комп'ютерного набору»;

-                «Різьбяр по дереву та бересту»;

-                Інтегрована професія – «Швачка, Кравець».

На опанування зазначених професій відводиться до 540 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю та 20 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

До третьої групи відносяться:

- «Секретар керівника (організації, підприємства, установи)»;

- «Касир (на підприємстві, в установі, організації)»;

- «Перукар (перукар-модельєр)»;

- «Молодша медична сестра з догляду за хворими»;

- «Офіціант»;

- «Секретар-друкарка»;

- «Слюсар з ремонту автомобілів»;

- «Столяр будівельний».

На опанування зазначених професій відводиться до 680 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю, по 2 години на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок варіативної складової навчальних планів та 20 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

Збільшення часу навчальної практики передбачається тільки для професійного навчання з метою забезпечення потрібної кількості навчальних годин. Збільшення навчальної практики можна уникнути за рахунок виділення (збільшення) годин з варіативної складової навчальних планів.

У випадку, коли кількість годин на опанування професії менша передбаченої навчальними планами, рекомендуємо запроваджувати профільні курси та курси за вибором профорієнтаційного спрямування, які мають відповідний гриф Міністерства.

Здійснення професійно-технічного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах та міжшкільних навчально-виробничих комбінатах можливе і за іншими професіями, за умови дотримання вимог Державних стандартів професійно-технічної освіти.

Змістове наповнення технологічного профілю може складатися з декількох курсів за вибором «Професійні проби». Такі курси освоюються учнями послідовно. Програми таких курсів повинні мати відповідний гриф МОН України.

Курси за вибором «Професійні проби» можуть освоюватися за рахунок варіативної складової навчальних планів учнями, що навчаються за будь-яким профілем.

Сучасне трудове навчання базується на практичній діяльності учнів. Кожен урок повинен мати практичну спрямованість.

Зміст практичних робіт визначається вчителем самостійно залежно від теми уроку та виду робіт, що виконуватимуться під час уроку. Вивчення теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичної роботи, однак не виключається можливість проведення уроків засвоєння нових знань, у ході яких учитель може подати навчальний матеріал усього модуля або його окремої частини. Такі уроки в навчальному процесі можуть бути поодинокими.

Резерв часу, передбачений програмою, учитель може використати на підсилення окремих складових навчальної програми на свій вибір.

До переліку практичних робіт варто включати такі, що сприяють формуванню національно-патріотичних почуттів учнів. Це можуть бути предмети і речі, що у своєму змісті пов’язані з народною культурою українців, а саме: виготовлення декоративно-ужиткових і ремісничих виробів, що характерні для побуту нашого народу. Також це можуть бути вироби військово-патріотичного призначення (різноманітні за конструкцією та складністю виготовлення «пічки», «якорі» для пошуку розтяжок, маскувальні сітки, сумки для аптечок, рукавиці, сувеніри з патріотичною символікою тощо).

Навчання хлопців і дівчат на уроках трудового навчання відбувається окремо. Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.02р.
№ 128, і відбувається за наявності в класі більше 27 учнів для міських шкіл та більше 25 для сільських. Якщо кількість учнів у класі не дає змоги здійснити поділ на групи на гендерній основі, можна скористатись іншими варіантами формування груп: з паралельних чи наступних класів; поділ на групи за рахунок варіативної складової навчального плану.

Під час роботи в навчальній майстерні на кожному уроці треба звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання ними основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класах технологічного напряму в обсязі 2 год. на тиждень за навчальною програмою «Креслення. 11 клас» для загальноосвітніх навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 р. № 1/11-17681) .

У 8-11 класах креслення може вивчатися як курс за вибором за навчальною програмою «Креслення» для загальноосвітніх навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 р. № 1/11-17679).

Розпочинається вивчення креслення в 7 класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням предметів технічного (інженерного) циклу. Вивчення предмета здійснюється за навчальною програмою «Креслення. 7-8 класи» (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 №1/11-17674).

Під час підготовки вчителів до уроків трудового навчання радимо використовувати матеріали, які висвітлюють питання організації навчальної діяльності з технологій, розміщеними на сторінках періодичних видань та спеціалізованих сайтах:

1.     Газета «Трудове навчання» видавництва «Шкільний світ».

2.     Журнал «Трудова підготовка в рідній школі» видавництва «Педагогічна преса».

3.     Науково-методичний журнал «Трудове навчання в школі». Видавнича група «Основа».

4.     Веб-сайт http://trudove.org.ua/.

5.     Веб-сайт http://trudpalcv.at.ua/.

Директор департаменту Ю. Г. Кононенко

Навчальна програма з трудового навчання для 5-9 класів (2012 р.)

Варіативні модулі 5-6 клас

Навчальна програма з трудового навчання для 5-9 класів (2015 р.)

Методичні рекомендації 2015 - 2016 н.р.

Інформація про зміни у програмі трудового навчання

для 5—9-х класів

Надія БОРИНЕЦЬ, доцент кафедри методики природничо-математичної освіти і технологій ІППО Київського університету імені Бориса Грінченка

Зміни у Програмі трудового навчання для 5—9-х класів (за новим Державним стандартом освіти) для наочності і зручності під час користування програмою подано у вигляді таблиці.

У лівій колонці подано варіант попередньої програми (2012 р.), а у правій — зміни згідно з розвантаженням програми, затвердженою наказом Міністерством освіти і науки України № 585 від 29.05.2015 р. відповідно до рішення Колегії від 28.05.2015 р. протокол № 5/2-2 «Про затвердження змін до навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня».

Крім цього, варто звернути увагу:

1. В усіх блоках у назвах тем вилучено термін «процес».

2. Варіативні модулі поділені на такі групи: 5—6-ті класи, 7—8-мі класи, 9-й клас.

3. Термін «креслення» замінено на «кресленник».

4. З програми для 9-го класу вилучено «Блок 3. Технологія використання та ремонту побутових електроприладів». Замість нього розроблено новий «Блок 3. Технологія виготовлення виробів у етнічному стилі».

Порівняльна таблиця блоків, розділів і тем навчальної програми з трудового навчання для 5-9 класів, в яких є зміни

Програма (2012 р.)	Програма (2015 р.)
5-й клас
Блок 1
Розділ 2. Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП
Тема 2.1. Процес розмічання заготовок	Тема 2.1. Розмічання заготовок
Тема 2.2. Процес пиляння фанери та ДВП	Тема 2.2. Пиляння фанери та ДВП
Тема 2.4. Процес підготовки деталей виробу до оздоблення	Тема 2.4. Підготовки деталей виробу до оздоблення
Блок 2 — назву змінено
Блок 2. Технологія виготовлення виробів із аплікацією	Блок 2. Технологія виготовлення текстильних виробів із аплікацією
Розділ 2 — назву змінено
*Розділ 2.* Оздоблення виробів аплікацією	*Розділ 2.* Технологія виготовлення текстильних виробів із аплікацією
Тема 2.2. Процес виготовлення виробу з аплікацією	Тема 2.2. Виготовлення текстильного виробу з аплікацією
Тема 2.3. Оздоблення виробу з аплікацією	Тема 2.3. Технологія оздоблення виробу з аплікацією
Блоки 1—2
Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування
Тема 3.3. Основи проектної діяльності Графічне зображення в проектуванні виробу: малюнок виробу.		Тема 3.3. Основи проектної діяльності Змінено на «…Графічне зображення в художньому конструюванні: малюнок виробу…»
Розділ 4. Технологія побутової діяльності
Тема 4.1. Безпечне користування побутовими електроприладами	Тема 4.1. Технологія безпечного користування побутовими електроприладами

6-й клас
Блок 1
Розділ 2. Технологія виготовлення виробів із тонколистового металу та дроту
Тема 2.1. Процес розмічання заготовок на листовому металі	Тема 2.1. Розмічання заготовок на листовому металі
Тема 2.2. Процес різання та обпилювання деталей із тонколистового металу	Тема 2.2. Різання та обпилювання деталей із тонколистового металу
Тема 2.4. Процес вирівнювання, розмічання, різання та виготовлення виробів із дроту	Тема 2.4. Вирівнювання, розмічання, різання та виготовлення виробів із дроту
Блок 2
Розділ 2 — назву змінено
*Розділ 2.* Оздоблення виробів вишивкою	*Розділ 2.* Технологія виготовлення вишитих виробів
Тема 2.3. Процес виготовлення вишитого виробу	Тема 2.3. Виготовлення вишитого виробу
*Вилучено:* • Лічильна гладь (пряма, коса, качалочки); • вільна гладь (художня, декоративна, біла)	*Змінено на*: Гладдєві шви («качалочка», пряма, коса, вільна гладь)
Блоки 1—2
Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування
Тема 3.2. Основи проектної діяльності	Тема 3.2. Основи проектної діяльності
Методи проектування: метод комбінування. Інформаційні джерела. Пошук інформації	Додано: Моделі-аналоги. Виявлення найкращих ознак у кожному зразку. Інформаційні джерела (книги, довідники, словники, журнали, каталоги, всесвітня мережа ). Пошук та відбір інформації для проекту
Розділ 4. Технологія побутової діяльності
Тема 4.1. Продукти харчування, їх склад	Тема 4.1. Технологія збереження поживних речовин у продуктах харчування
Роль харчування в житті людини. Поживні речовини, що містяться в продуктах харчування: білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни, вода. Значення поживних речовин. Вплив вмісту харчових продуктів на стан здоров’я людини та її зовнішній вигляд. Режим харчування підлітка	Загальні відомості про обробку харчових продуктів. Первинна обробка харчових продуктів, її санітарне значення. Види теплової обробки продуктів харчування (варіння, смаження, припускання, тушкування, запікання, випікання) та їх особливості. Вплив виду теплової обробки продуктів на збереження та засвоєння організмом поживних речовин. Добір посуду для приготування їжі з метою збереження поживних речовин
Тема 4.2. Гігієна житла	Тема 4.2. Технологія догляду за житлом
Тема 4.3. Догляд за волоссям	Тема 4.3. Технологія догляду за волоссям

7-й клас
Блок 1
Розділ 2. Технологія виготовлення виробів із деревини
У назвах *тем 2.1—2.7* вилучено термін *«процес»*
Блок 2
Розділ 2 — назву змінено
Розділ 2. В’язання виробів гачком	Розділ 2. Технологія в’язання виробів гачком
Тема 2.2. Процес виготовлення виробу, в’язаного гачком	Тема 2.2. Виготовлення виробу, в’язаного гачком
	Додано у зміст 2.3: Оздоблення виготовленого виробу
Блоки 1—2
Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування
Тема 3.2. Основи проектної діяльності	Тема 3.2. Основи проектної діяльності
Методи проектування: метод фокальних об’єктів. Моделі-аналоги. Виявлення найкращих ознак у кожному зразку. Складання опису виробів, як виду проектної документації. Вимоги до виробу	Вилучено (перенесено у 6 клас): Моделі-аналоги. Виявлення найкращих ознак у кожному зразку. *Додано*: Алгоритм роботи за методом: вибір випадкових об’єктів, визначення ознак випадково обраних об’єктів, приєднання їх ознак до фокального об’єкта.
Блок 1
Розділ 4. Технологія побутової діяльності
Тема 4.2. Маркування споживчих товарів	Тема 4.2. Технологія кріплення настінних предметів

8-й клас
Блок 1
*Розділ 2.* Технологія виготовлення виробів із сортового прокату та листового металу
У назвах тем 2.4—2.7 вилучено термін *«процес»*
Блок 2
*Розділ 2.* Технологія виготовлення швейних виробів
Тема 2.4. Процес пошиття швейного виробу	Тема 2.4. Пошиття швейного виробу
Блок 3
*Розділ 2.* Дизайн предметного середовища
Тема 2.4. Процес виготовлення виробу інтер’єрного призначення	Тема 2.4. Виготовлення виробів інтер’єрного призначення
Блоки 1—3
*Розділ 3.* Основи техніки, технологій і проектування
Тема 3.2. Основи проектної діяльності	Тема 3.2. Основи проектної діяльності
Методи проектування: метод комбінаторики. Етапи проектування. Створення банку ідей (за варіативним модулем)	Методи проектування. Основи комбінаторики (симетрія, асиметрія, ритм). Основні прийоми моделювання в комбінаториці: перестановка, вставка, урізання, групування, організація ритмів тощо
Блоки 1—3
*Розділ 4.* Технологія побутової діяльності
Тема 4.1. Вибір обнови. Догляд за одягом та взуттям	Тема 4.1. Технологія вибору одягу і взуття та догляду за ними

9-й клас
Блок 1
*Розділ 1.* Основи матеріалознавства
*Тема 1.1.* Матеріали хімічного походження. Композиційні матеріали До змісту теми додано Поняття про композиційний матеріал, його властивості та будова: матриця, зміцнювач тощо. Використання композиційних матеріалів у сучасних технологіях, машино і літакобудуванні тощо
Блок 2
*Розділ 2.* Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями
Тема 2.3. Процес виготовлення в’язаного виробу	Тема 2.3. Виготовлення виробу, в’язаного спицями
Блоки 1—2 –3
*Розділ 3.* Основи техніки, технологій і проектування
Тема 3.3. Основи проектної діяльності	Тема 3.2. Основи проектної діяльності
Основи біоніки в проектуванні. Значення моделей і макетів у проектуванні. Аналіз та оцінювання результатів проектної діяльності (за варіативним модулем)	Основи біоніки в проектуванні. Біонічні форми у створенні предметного середовища та інтер’єру
Тема 3.2. Професійний план. Профконсультація	Тема 3.3. Проектування майбутньої професійної діяльності
Професійний план, структура й етапи його формування. Профконсультація: довідково-інформаційна, медична, діагностична, коригуюча. Умови оптимального вибору професії	Професії у різних галузях людської діяльності. Збір інформації про різні професії. Мотиви вибору професії: інтерес, обов’язок, самооцінка професійної придатності. Типи професій. Тестування для виявлення схильності до певного типу професій
Розділ 4. Технологія побутової діяльності
Блок 1
Тема 4.1. Способи кріплення настінних предметів	Тема вивчається в 7-му класі: «Технологія кріплення настінних предметів»
Блоки 1—2 –3
Тема 4.2. Вибір одягу. Значення вибору одягу	Тема 4.1. Технологія проектування власного стилю
Замість «Блок 3. Технологія використання та ремонту побутових електроприладів» розроблено новий «Блок 3. Технологія виготовлення виробів у етнічному стилі»
Блок 3. Технологія використання та ремонту побутових електроприладів	Блок 3. Технологія виготовлення виробів у етнічному стилі

Інструкція №
з охорони праці
для вчителя обслуговуючої праці

1.    Загальні положення
1.1.Інструкція розроблена на основі ДНАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», ДНАОП 0.00-8.03-93 «Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», з урахуванням Типового положення про порядок проведення навчання з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511.Знання і виконання вимог цієї інструкції є посадовим обов'язком учителя, а їх невиконання — порушенням трудової дисципліни, що тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством.
1.1.    У своїй роботі учитель повинен активно пропагувати дотримання учнями вимог охорони праці, правил дорожнього руху, безпечної поведінки в побуті та громадських місцях.
1.2.    Учитель несе персональну відповідальність за життя та здоров'я учнів під час навчального процесу.
1.3.    Учителем обслуговуючої праці може працювати особа, яка має спеціальну педагогічну освіту, підтверджену документом встановленої форми (дипломом).
1.4.    При оформленні на роботу в ЗОШ І-ІІІ ступенів всі працівники повинні пройти попередній медичний огляд; при подальшій роботі медичні огляди проводяться періодично (один раз на рік).
1.5.    Учитель повинен дотримуватися встановленого в навчальному закладі режиму праці та відпочинку і вимагати його дотримання від учнів.
1.6.    Учитель повинен знати правила пожежної безпеки і вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками).
1.7.    Учитель повинен вміти надавати першу (долікарську) допомогу. У разі захворювання дитини чи нещасного випадку повинен негайно викликати медичного працівника.
1.8.    Учитель один раз на три роки проходить навчання з безпеки життєдіяльності з наступною перевіркою знань.
1.10.    Учитель обслуговуючої праці повинен знати, які шкідливі або небезпечні фактори можуть діяти на учнів:
•    висока психофізіологічна напруга;
•    висока концентрація уваги;
•    небезпека ураження електрострумом;
•    небезпека виникнення загорань та пожеж;
•    порушення параметрів мікроклімату, передбачених для навчальних приміщень;
•    довготривалі статичні навантаження;
•    гострі кути.
1.11.    Якщо вплив шкідливих та небезпечних факторів, які діють на вчителя під час навчального процесу, можна зменшити за рахунок засобів індивідуального захисту, то вони видаються згідно з типовими або галузевими нормами та у відповідності з колективним договором між профспілковим комітетом та адміністрацією школи.
1.12.    Учитель зобов'язаний оперативно повідомляти керівника навчального закладу:
•    про всі недоліки в навчальному процесі, які негативно впливають на здоров'я учнів, а також у випадку ймовірності виникнення аварійної ситуації;
• про кожний нещасний випадок з учнями та співробітниками. У цьому разі першочергові дії вчителя мають бути спрямовані на надання першої (долікарської) допомоги потерпілим та забезпечення безпеки учнів.

2.    Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1.    Перед початком занять у навчальному приміщенні вчитель повинен перевірити стан меблів, обладнання, технічних засобів навчання, робочих місць учнів, їх відповідність нормам охорони праці, правилам техніки безпеки й санітарії та гігієни дітей та підлітків.
2.2.    Перед допуском учнів у приміщення для занять учитель повинен перевірити справність електричних вимикачів і розеток, а також виключити наявність оголених контактів дротів електромереж.
2.3.    При необхідності використання учнями обладнання, пристроїв, учитель повинен перевірити їх справність, наявність захисних засобів, відсутність травмонебезпечних факторів.
2.4.    На початку навчального року, а також перед початком занять за новою темою, проведенням лабораторних та практичних робіт вчитель зобов'язаний провести з учнями інструктаж (з безпеки життєдіяльності, охорони праці).
2.5.    Учитель зобов'язаний ознайомити учнів з правилами безпечної експлуатації обладнання, інструментів, пристроїв, які використовуються в навчальному процесі.
2.6.    При встановленні порушень вимог охорони праці в приміщенні для занять, учитель не повинен розпочинати чи продовжувати роботу з учнями до усунення недоліків, які загрожують їхньому життю та здоров'ю.
2.7.    Учитель зобов'язаний повідомити керівника або відповідальну посадову особу навчального закладу про причини відміни занять у кабінеті.

3.    Вимоги безпеки під час роботи

3.1.    Учитель контролює обстановку під час занять та забезпечує безпечне проведення навчального процесу.
3.2.    Під час занять у навчальному кабінеті виконується тільки та робота, яка передбачена розкладом і планом занять.
3.3.    При проведенні демонстраційних робіт, лабораторних і практичних занять на допомогу вчителю повинен бути призначений лаборант, якщо це передбачено штатним розписом школи. Учням забороняється виконувати функції лаборанта.
3.4.    Учителю під час занять забороняється виконувати будь-які види ремонтних робіт на робочому місці учня чи в приміщенні. Ремонт виконується спеціально підготовленим персоналом закладу (електромонтером, слюсарем, електромеханіком).
3.5.    Якщо під час занять раптово погіршився стан здоров'я одного з учнів або вчителя, мають бути прийняті екстренні заходи:
•    при погіршенні стану здоров'я учня (запаморочення, втрата свідомості, кровотеча з носа і т. ін.) учитель надає йому необхідну першу (долікарську) допомогу та викликає медичного працівника;
•    при погіршенні стану здоров'я учителя учні повідомляють про це керівника закладу. Керівник надає допомогу хворому та вживає заходів щодо продовження занять з учнями.
3.6.    Учителю забороняється залишати учнів, з якими він проводить навчальні заняття, екскурсії тощо, без нагляду.
3.7.    Учитель повинен вживати заходи дисциплінарного впливу до учнів, які свідомо порушують правила безпечної поведінки під час занять.
3.8.    Учитель зобов'язаний повідомляти керівника закладу про всі недоліки в забезпеченні охорони праці, які знижують рівень безпеки життєдіяльності людини (норми освітленості, травмонебезпеки обладнання, інструментів тощо).

4.    Вимоги безпеки після закінчення роботи

Після закінчення роботи вчитель зобов'язаний:
4.1.    Перевірити робочі місця учнів, прийняти обладнання, спецодяг.
4.2.    Вивести учнів з кабінету.
4.3.    Прибрати в установлені місця наочні посібники, журнал, зошити, інструменти, спецодяг, засоби захисту та інші матеріали.
4.4.    Закрити вікна, кватирки, вимкнути світло та електрообладнання, закрити приміщення та здати ключі у місце їх зберігання.
4.5.    Повідомити адміністрацію школи про виявлені порушення з охорони праці.

5.    Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. До аварійних ситуацій відносять:
-    коротке замикання електропроводки;
-    відключення електроенергії;
-    займання ізоляції;
-    травмування учнів;
-    прорив водопроводу;
-    пожежа;
-    порушення цілісності будівлі.
5.2. У разі виникнення аварійної ситуації учитель повинен негайно повідомити адміністрацію школи та вжити заходів для збереження життя і здоров’я учнів та власного життя, не ставити власними діями під загрозу життя та безпеку дітей.
5.3. При пораненні рук чи інших частин тіла або при недомаганнях необхідно припинити роботу і надати необхідну першу медичну допомогу, а в разі необхідності викликати медичну сестру, або швидку медичну допомогу за тел. 103.
5.4. У разі виникнення пожежі або загоряння необхідно:
-        учням під керівництвом вчителя один за одним покинути приміщення (згідно з Порядком евакуації учнів);
-        викликати (по можливості) пожежну команду по телефону „101”;
-    вимкнути електромережу, освітлення;
-    зачинити вікна і двері, щоб вогонь не поширювався в сусіднє приміщення;
-    вказати прибулим представниками пожежної команди шляхи до осередку пожежі в приміщенні.
5.5. В разі несправності електричних пристроїв, що перебувають під напругою, слід негайно вимкнути джерело електроживлення.
5.6. У разі одержання учнем травми необхідно:
-    припинити проведення уроку;
-    негайно повідомити медичну сестру та адміністрацію;
-    надати першу (долі карську допомогу);
-    усунути загрозливу для життя небезпеку.
5.7. При виникненні загрози впливу зовнішньої середи (ураган, сильна злива, блискавка) необхідно зачинити вікна та двері, відвести дітей у безпечне місце (подалі від вікон) у відповідності з планом евакуації школи, щоб вода та пориви вітру не могли завдати шкоди їх здоров’ю.

Інструкція №

з правил внутрішнього трудового розпорядку в шкільних майстернях

1. Загальні положення

1.1. До занять у шкільних майстернях допускаються особи, що пройшли медичний огляд, спеціальне навчання, інструктажі з охорони праці, про безпечні методи роботи.

1.2. Кожен учень зобов'язаний знати й точно виконувати правила безпечної праці в шкільній майстерні, правила пожежної безпеки, санітарно-гігієнічні норми й правила:

• своєчасно приходити на заняття в спецодязі і з дозволу вчителя або чергового по шкільній майстерні займати своє робоче місце, перехід учнів на друге робоче місце без дозволу вчителя забороняється;

• коли входить учитель, встати й привітати його, після чого з дозволу сісти на своє закріплене робоче місце;

• якщо необхідно звернутися до вчителя, підняти руку;

• коли вчитель звертається до всіх учнів, вони мають припинити роботу й уважно вислухати зауваження, інструктаж;

• виходити зі шкільної майстерні можна тільки після дзвінка і з дозволу вчителя;

• бути охайно одягненим, доброзичливим до товаришів і обслуговуючого персоналу, дисциплінованим, чітко виконувати всі вказівки й завдання вчителя;

• використовувати навчальний час для виконання завдання і не відволікатися розмовами, своєчасно й високоякісно виконувати доручену справу;

• економно використовувати електричну енергію, матеріали;

• учні, що запізнилися без поважних причин, на урок не допускаються;

• під час перерви всі учні, крім чергових, повинні вийти із майстерні.

1.3. Можливі небезпечні фактори: рухомі частини обладнання, електричний струм.

1.4. Під час виконання робіт у шкільній майстерні необхідно:

• дотримуватися технологічної дисципліни;

• дбайливо ставитися доустаткування, інструменту, матеріалів;

• утримувати в чистоті робоче місце.

1.5. Щоб запобігти травмуванню, виникненню небезпечних ситуацій, слід дотримуватися таких вимог:

• працювати на справному устаткуванні, справним інструментом;

• виявивши несправність, повідомити вчителя;

• не користуватися відкритим вогнем;

• дотримуватися вимог особистої гігієни.

1.6. Учитель несе відповідальність за порушення вимог інструкції.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перевірити спецодяг, застебнути його на всі ґудзики, сховати волосся під головний убір.

2.2. Ретельно підготувати своє робоче місце до роботи.

2.3. Уважно вислухавши вчителя і одержавши завдання на урок, перевірити ще раз справність інвентаря, інструментів особистого користування, наявність матеріалів.

2.4. Підготувати до роботи свій інструмент і пристрої, впевнившись у їх справності.

2.5. Не приводити в дію токарні верстати без дозволу вчителя.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Під час практичної роботи виконувати тільки ті роботи, які доручив учитель.

3.2. Використовувати робочий час тільки для виконання завдання, не відволікатися розмовами, не ходити без діла майстернею і не заважати іншим.

3.3. Утримувати робоче місце в чистоті.

3.4. Дбайливо ставитися до устаткування, верстаків, інструменту.

3.5. У випадку поранення під час роботи негайно звернутися до вчителя за допомогою.

3.6. Стежити за якісним виконанням роботи.

3.7. Інструменти загального користування брати тільки з дозволу вчителя і одразу після користування повертати їх.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Прибрати робоче місце, розклавши деталі, матеріал, викинувши сміття, відходи.

4.2. Очистити від бруду токарний верстат, промити, змастити і прибрати у відповідне місце інструмент та пристрої.

4.3. Наприкінці заняття за вказівкою вчителя припинити роботу, здати черговому свої вироби, прибрати своє робоче місце і після дзвоника з дозволу вийти з майстерні.

4.4. Після того, як учні вийшли із майстерні, зробити загальне прибирання майстерні (чергові).

4.5. Про всі помічені несправності повідомити учителя (чергові).

4.6. Зняти спецодяг. Вимити руки і вмитися з милом.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Виявивши несправність підчас роботи, негайно вимкнути верстат, повідомити вчителя.

5.2. У випадку травмування, виникнення пожежі негайно повідомити вчителя.

5.3. Надати першу допомогу потерпілому.

Блог вчителя трудового навчання Завадської ЗОШ І-ІІ ст. Чекети Оксани

Уроки

Методичні рекомендації

Трудове навчання

Навчальна програма з трудового навчання для 5-9 класів (2012 р.)

Варіативні модулі 5-6 клас

Навчальна програма з трудового навчання для 5-9 класів (2015 р.)

Методичні рекомендації 2015 - 2016 н.р.

Інформація про зміни у програмі трудового навчання

для 5—9-х класів

Блок 1

Розділ 2. Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП

Розділ 2 — назву змінено

Блоки 1—2

Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування

Розділ 4. Технологія побутової діяльності

Блок 1

Блок 2

Розділ 2 — назву змінено

Блоки 1—2

Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування

Розділ 4. Технологія побутової діяльності

Тема 4.2. Гігієна житла

Тема 4.2. Технологія догляду за житлом

Блок 1

Розділ 2. Технологія виготовлення виробів із деревини

Блок 2

Розділ 2 — назву змінено

Розділ 2. В’язання виробів гачком

Розділ 2. Технологія в’язання виробів гачком

Тема 2.2. Процес виготовлення виробу, в’язаного гачком

Тема 2.2. Виготовлення виробу, в’язаного гачком

Додано у зміст 2.3: Оздоблення виготовленого виробу

Блоки 1—2

Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування

Блок 1

Розділ 4. Технологія побутової діяльності

Немає коментарів:

Дописати коментар

	Ключові компетентності	Компоненти
1.	Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами	Уміння: - усно та письмово оперувати технологічними поняттями, фактами; - обговорювати питання, пов’язані з реалізацією проекту; - ділитися власними ідеями, думками, коментувати та оцінювати власну діяльність і діяльність інших; - шукати, використовувати і критично оцінювати інформацію в технічній літературі, підручниках, посібниках, технологічній документації, періодичних виданнях, у мережі Інтернет; - обґрунтовувати технології проектування та виготовлення виробу. Ставлення: - усвідомлення важливості розвитку української технічної і технологічної термінології та номенклатури; - розуміння можливостей державної / рідної мови для виконання завдань у різних сферах, пошанування висловлювань інших людей, толерантність. Навчальні ресурси: - інтерактивні методи навчання; - робота в парах, групах; - проекти
2.	Спілкування іноземними мовами	Уміння: - розуміти технічні записи іноземною мовою на інструкціях, читати технологічні карти; - шукати, використовувати і критично оцінювати інформацію іноземною мовою для виконання завдань, презентувати проект іноземною мовою. Ставлення: - розуміння можливостей застосування іноземних мов для ефективної діяльності. Навчальні ресурси: - індивідуальна робота, робота в парах та групах; - проекти
3.	Математична компетентність	Уміння: - застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для виконання технологічних завдань у різних сферах діяльності, розуміти, використовувати і будувати прості математичні моделі для вирішення технологічних проблем. Ставлення: - пошанування істини. Навчальні ресурси: - розрахунки для визначення необхідної кількості матеріалів, габаритних розмірів, вартості виробу; - використання вимірювальних пристроїв; - виготовлення креслеників
4.	Основні компетентності у природничих науках і технологіях	Уміння: - розумно та раціонально користуватися природними ресурсами, економно використовувати матеріали; - порівнювати фізико-механічні властивості конструкційних матеріалів, обґрунтовувати технології проектування та виготовлення виробу, намагатися організовувати безвідходне виробництво, вторинну переробку матеріалів; - аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати та узагальнювати результати; - використовувати наукові відомості для досягнення мети, обґрунтованого рішення чи висновку. Ставлення: - усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини; - розуміння важливості грамотної утилізації відходів виробництва; - шанобливе ставлення до природи, праці. Навчальні ресурси: - добір конструкційних матеріалів, обґрунтування технологій проектування та виготовлення виробу
5.	Інформаційно-цифрова компетентність	Уміння: - безпечно використовувати соціальні мережі для обговорення ідей, пов’язаних із виконанням технологічних проектів, критично застосовувати інформаційно-комунікаційні технології для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією, етично працювати з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо). Ставлення: - повага до авторського права та інтелектуальної власності, толерантність. Навчальні ресурси: - робота з цифровими пристроями під час вибору моделей-аналогів, пошуку технологій виготовлення та оздоблення виробів, виконання ескізів та креслеників, створення презентаційних матеріалів
6.	Уміння вчитися впродовж життя	Уміння: - формулювати власну потребу в навчанні, шукати та застосовувати потрібну інформацію для реалізації проекту, організовувати навчальний процес (власний і колективний), зокрема шляхом ефективного керування ресурсами та інформаційними потоками, визначати навчальні цілі та способи їх досягнення. Ставлення: - допитливість, прагнення пізнавати нове, експериментувати, відвага і терплячість. Навчальні ресурси: - робота з інформаційними джерелами, пошук технологій виготовлення та оздоблення виробів, створення презентаційних матеріалів, самоаналіз власної діяльності та аналіз діяльності інших
7.	Ініціативність і підприємливість	Уміння: - проектувати власну професійну діяльність відповідно до своїх схильностей, переваг і недоліків, мислити творчо, генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя для підвищення власного добробуту і для розвитку суспільства та держави; - формулювати цілі і завдання, розробляти план для їх досягнення, прогнозувати і нівелювати ризики; - ухвалювати рішення й оцінювати їх ефективність, раціонально використовувати ресурси; - аналізувати помилки; - знаходити вихід з кризових (критичних) ситуацій. Ставлення: - впевненість під час реалізації власних ідей, визнання своїх талантів, здібностей, умінь і демонстрація їх у праці та творчості; - здатність брати на себе відповідальність за кінцевий результат власної та колективної діяльності, ініціативність, відкритість до нових ідей. Навчальні ресурси: - планування та виконання завдання (індивідуального і колективного), розроблення проекту, його реалізація, зустрічі з успішними підприємцями, екскурсії на виробництво
8.	Соціальна та громадянська компетентності	Уміння: - працювати самостійно та в команді з іншими на результат, попереджувати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісу, безпечно поводитися з інструментами та обладнанням. Ставлення: - усвідомлення цінності праці та працьовитості для досягнення добробуту; - розуміння важливості виконання різних соціальних ролей в групах; - відповідальність, пошанування думок інших людей, толерантність. Навчальні ресурси: - інтерактивні методи навчання; - соціальні проекти
9.	Обізнаність і самовираження у сфері культури	Уміння: - виражати власні ідеї, досвід і почуття за допомогою виготовлених виробів, зокрема творів декоративно-ужиткового мистецтва, популяризувати декоративно-ужиткове мистецтво та майстрів своєї громади, рідного краю; - досліджувати технології виготовлення таких виробів. Ставлення: - шанобливе ставлення до народних звичаїв, традицій, готовність зберігати і розвивати традиційні технології виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва. Навчальні ресурси: - відвідування виставок творів декоративно-ужиткового мистецтва, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва; - майстер-класи у майстрів декоративно-ужиткового мистецтва; - участь у соціальних проектах
10.	Екологічна грамотність і здорове життя	Уміння: - безпечно організувати процес зміни навколишнього середовища для власного здоров’я та безпеки довкілля; - вирізняти можливий негативний вплив штучних матеріалів та володіти прийомами їх безпечного застосування; - безпечно користуватися побутовими приладами. Ставлення: - шанобливе і економне ставлення до конструкційних матеріалів природного походження; - усвідомлення необхідності безпечної організації власної навчально-пізнавальної та проектної діяльності. Навчальні ресурси: - проектування та виготовлення виробів з конструкційних матеріалів хімічного походження; - організація робочого місця під час виконання технологічних операцій, опорядження та оздоблення виробів